Третя (надзвичайна) конференція ОУН(б) (80 років тому)
80 років тому:
17-21.02.1943 – на лісовому хуторі Панаси в околицях с. Теребежі на Львівщині відбулася Третя (надзвичайна) конференція ОУН(б), яка опрацювала плани партизанської боротьби проти німецьких і більшовицьких окупантів та остаточно формалізувала створення УПА. В літературі також називається Олеською, оскільки відбувалася неподалік містечка Олесько. На нараду з різних кінців України прибуло більш як 20 провідних членів ОУН, зокрема Микола Лебідь – керівник ОУН після арешту С. Бандери, Роман Шухевич – військовий референт Проводу, Василь Охримович – вишкільний референт Проводу, Зенон Матла – політичний референт Проводу, Роман Кравчук – організаційний референт Проводу, Мирослав Прокоп – референт пропаганди Проводу, Омелян Логуш – референт пропаганди ОУН ПСУЗ, Василь Кук – крайовий провідник ОУН ПСУЗ, Дмитро Клячківський – крайовий провідник ОУН ПЗУЗ, Михайло Степаняк – крайовий провідник ОУН ЗУЗ, Микола Арсенич – головний керівник СБ ОУН, Йосип Позичанюк, Ростислав Волошин. Необхідність скликання Конференції була зумовлена відсутністю в лавах ОУН єдиної стратегії стосовно проведення подальшої боротьби.
Михайло Степаняк запропонував перед приходом радянських військ силами двадцятитисячного повстанського війська підняти протинімецьке повстання. Він аргументував, що після поразки під Сталінградом Німеччина програє війну й більшовики знову окупують Україну. Для об’єднання усіх зусиль української нації Степаняк запропонував створити багатопартійний уряд від імени якого розпочати переговори з Великою Британією та США про визнання незалежної України. Проте, враховуючи нестачу командирів, особового складу та зброї, пропозиція всенародного повстання не була підтримана. Конференція відкинула можливість будь-якої співпраці як з німецькими так і радянськими окупантами та потвердила принцип майбутнього державного устрою Європи у відповідности з етнографічними територіями націй. Питання українсько-польських стосунків на конференції не обговорювались, тому немає підстав прив’язування її окремими істориками до майбутньої Волинської трагедії. Початково українські збройні сили планувалось назвати Українською визвольною армією, проте через схожість з московитською РОА Андрія Власова з весни 1943 закріпилась назва Українська повстанська армія. Матеріали Конференції лягли в основу концепції визвольної боротьби затвердженої Третім надзвичайним збором ОУН 21-25 серпня 1943.
