Святослав Гординський – художник, іконописець, мистецтвознавець, поет, мистецький і літературний критик, перекладач (30 років тому)

30 років тому:

8.05.1993 (в літературі також подається 18.05.1993 і 20.05.1993) – у США помер Святослав Гординський, художник-постмодерніст, графік, іконописець, мистецтвознавець, поет, мистецький і літературний критик, перекладач, журналіст. Дійсний член Наукового товариства Шевченка (1952) та Української вільної академії наук. Почесний громадянин м. Львова (1991). У дитинстві втратив слух. Екстерном закінчив Українську академічну гімназію у Львові (1924). Навчався у Львівському університеті, однак невдовзі перейшов до мистецької школи Олекси Новаківського (1924-1927), яка початково була відділом Українського таємного університету. Продовжив навчання в Берлінській Академії мистецтв (1928), Академії Жульєна в Парижі (1929), «Модерній академії» конструктивіста Ф. Леже (1929-1930). В Берліні в Українському науковому інституті також слухав лекції з історії української культури професора Р. Залозецького. Член ради Союзу українських мистців у Парижі. У 1931-1944 мешкав і творив у Львові. Разом з П. Ковжуном і М. Осінчуком співзасновник Асоціації незалежних українських мистців (1931), організатор і учасник усіх її виставок, експонувався також у Берліні, Римі, Празі. Редактор журналу «Мистецтво» та співредактор літературно-мистецького двотижневика «Назустріч» і журналу «Наші дні». У Львові видав низку поетичних збірок, український і німецький переклад «Слова о полку Ігоревім» (1936) з власним тлумаченням окремих незрозумілих місць, перекладав поезію з англійської, французької, німецької, італійської, польської та інших мов, публікував монографії про окремих українських художників. Короткий період більшовицької окупації Галичини (1939-1941) перебував у Кракові. Після війни на еміграції в Мюнхені, а з 1949 у м. Верона в США. У Мюнхені заснував Спілку праці українських образотворчих мистців, у в США – співзасновник і голова (1956-1963) Об’єднання мистців українців в Америці, організатор його виставок. Автор великого числа мистецтвознавчих досліджень, які до нині не втратили наукового значення. Вивчав етапи розвитку українського мистецтва, творчість українських художників, пропагував у світі здобутки українського мистецтва від найдавніших часів, піддавав гострій критиці нерозуміння іноземними дослідниками кардинальних відмінностей між українською і московитською культурами та намагання ними зарахувати українське мистецтво, особливо часів давньої Руси, до «общєрусского іскусства», аналізував застій українського радянського мистецтва. Водночас гостро критикував низькопробну масову культуру, що стрімко поширювалася в світі. Автор численних статей в Енциклопедії Українознавства, українських діаспорних виданнях. Розписав і оздобив мозаїкою понад 30 українських церков на різних континентах світу, зокрема 5 катедральних соборів (2 у Вінніпезі, Римі, Мюнхені, Мельбурні). Ілюстратор творів українських письменників, автор численних екслібрисів, поштових листівок, плакатів. Колекцію своїх малярських творів заповів Національному музею у Львові. Похований на українському цвинтарі у Бавнд-Бруку. Народився у м. Коломия на Івано-Франківщині в сім’ї викладача гімназії та літературознавця 1906.