Степан Ерастов – письменник, активний учасник українського культурного руху на Кубані, один із засновників Центральної Ради (90 років тому)

90 років тому:

13.04.1933 – у м. Сухумі в Грузії від тифу помер Степан Ерастов, письменник, журналіст, громадсько-політичний діяч, активний учасник та меценат українського культурного руху на Кубані, один із засновників Української Центральної Ради. Походив з мішаної родини: батько Іоанн був московитом, священником, мати українка з роду кубанських козаків Щербин. Закінчив Кубанську військову гімназію у Ставрополі (1878). В гімназії зблизився з народовольцями, за що потрапив в поле зору поліції; 1875 у нього проведено обшук. 1879 вступив на математичний факультет Київського університету, член нелегальної української молодіжної організації «Кіш». На формування світогляду значно вплинуло спілкування з М. Лисенком, В. Антоновичем, М. Драгомановим до якого 1880 приїздив у Женеву. Формально за перевищення терміну перебування за кордоном, насправді за українські погляди відрахований з університету. 1881 продовжив здобувати вищу освіту на юридичному факультеті Петербурзького університету, де активно долучився до організації української студентської Громади, член підпільного народницького гуртка. 1982 заарештований, утримуваний 10 місяців в одиночній камері та засуджений на 3 роки заслання. 1886 повернувся до Катеринодару. Активний діяч українського культурного руху на Кубані, видавець та популяризатор української книги. Співорганізатор у Катеринодарі місцевого осередку Революційної української партії – «Чорноморської громади» (1901), друкарні революційної літератури (1905-1906), кубанського осередку «Просвіти» – «Кубанське просвітнє товариство» (1906) з філіями у 12 станицях, яке царська влада закрила у 1908, а Ерастова заарештувала на півроку. 1908 переїхав до м. Новоросійськ (нині Краснодарський край у Московії), організатор українських музично-драматичних гуртків, осередків товариств «Громади» та «Просвіти», «Українського кооперативу», кооперативного товариства «Запомога», директор українського кооперативного банку. 1917 член Тимчасового ЦК Союзу українських автономістів-федералістів, Української Центральної Ради як делегат від Кубані, голова Всеукраїнського національного конгресу. У 1920-х один з чільних діячів українізації Кубані. Автор публіцистичних статей, оповідань, перекладів. Рятуючись від переслідувань української інтелігенції, виїхав до м. Сухумі, де помер. Народився у Катеринодарі на Кубані 1857.