Петро Стебницький – економіст, письменник, публіцист, громадсько-політичний діяч (100 років тому)

100 років тому:

14.03.1923 – у Києві від хронічного недоїдання помер Петро Стебницький, економіст, письменник, публіцист, громадсько-політичний діяч. Закінчив Київську гімназію (1881) та фізико-математичний факультет Київського університету (1886), кандидат математичних наук. У Петербурзі зробив блискучу кар’єру державного чиновника. Один з провідників української громади у північній столиці, організатор Товариства українських поступовців, керівник «Благодійного товариства видання загальнокорисних і дешевих книг», яке видало чималу кількість української літератури. Після Лютневої революції голова Української національної ради в Петрограді, член ЦК Української партії соціалістів-федералістів, представник Генерального секретаріату Центральної Ради при Тимчасовому уряді по справах України (16.07.1917-7.11.1917). За кожної можливости твердо відстоював інтереси українців у Московитській імперії, фінансував потреби українських організацій, домігся дозволу від Синоду Московської Православної Церкви видання Святого Письма українською мовою. В кінці листопада 1917 повернувся до Києва. Заступник голови української мирової делегації на переговорах з Радянською Московією (08.1918). Міністр освіти в уряді Української Держави (24.10.1918-14.11.1918), один з розробників Закону «Про Українську Академію наук». Сенатор адміністративного генерального суду Державного Сенату, за Директорії УНР суддя Найвищого суду. Голова київської «Просвіти» (1919-1923). За більшовицької окупації України керівник постійної Комісії біографічного словника при ВУАН (1919). Навесні 1919 ув’язнений, проте невдовзі відпущений. Учасник Першого Всеукраїнського Церковного Собору УАПЦ (1921). Похований на Щекавицькому кладовищі, в 1930-х могила знищена більшовиками. Народився у с. Білогородка на Київщині 1862.