Остап Луцький – військовий, політичний і громадський діяч, поет, публіцист, літературний критик, перекладач, кооператор (140 років тому)

140 років тому:

8.11.1883 – у с. Лука на Львівщині в шляхетській родині народився Остап Луцький (пс.О. Люнатик; Немирич), військовий, політичний і громадський діяч, поет, публіцист, літературний критик, перекладач, кооператор. Навчався у Бучацькій, Станіславській і Самбірській гімназіях, вивчав право у Львівському університеті, філософію у Празі та літературу в Краківському університеті. Активний учасник літературно-мистецького життя у Кракові. Співорганізатор літературної групи «Молода муза» (1906-1909, Львів), співредактор (де-факто редактор) часопису «Буковина» (1907-1914). Листувався з І. Франком, Л. Українкою, М. Коцюбинським, написав низку літературно-критичних статей, присвячених літературному процесові кінця ХІХ – початку ХХ ст., перекладав з чеської, болгарської, польської, французької, московської мов. Пропагував модерністські напрямки розвитку літератури. З 1910 організатор створення українських кредитних кооперативів на Буковині. Під час Першої світової війни мобілізований до австро-угорського війська, ад’ютант архикнязя Вільгельма фон Габсбурґ-Лотрінґена (полковника УСС Василя Вишиваного). З 1918 в УГА, сотник, шеф штабу ІV Золочівської бригади УГА. Старшина з особливих доручень при штабі Головного Отамана С. Петлюри, член штабу Армії УНР. Від 1921 замешкав у с. Воля-Довголуцька на Стрийщині, член ЦК Українського національно-демократичного об’єднання (1925-1939), посол до сейму Польщі (1928-1935), та сенату (1935-1939), обстоював нормалізацію українсько-польських відносин. З 1928 один із чільних діячів українського кооперативного руху в Галичині, голова ради «Центросоюзу» та дирекції Ревізійного союзу українських кооперативів у Львові (1928-1939), публікував статті на теми кооперації, виступав на міжнародних кооперативних конгресах. З середини 1920-х відійшов від активної літературної творчости. Автор збірок поезій, літературознавчих публікацій про творчість Л. Українки, О. Кобилянської, І. Франка та інших українських письменників. Після приходу більшовиків заарештований у жовтні 1939. Помер у концтаборі поблизу м. Котлас Архангельської області в Московії 1941. Місце поховання не відоме.

Із виступу під час наради у «Центросоюзі» при обговоренні наслідків пацифікації: «Ми не каліки, щоб світові наставляти наші рани і просити милостині… вертайтесь, продовжуйте працю…».