Останній бій отаманів Холодного Яру (100 років тому)

100 років тому:

9.02.1923 – у Києві в Лук’янівській в’язниці о 8:30 засуджені (2.02.1923) до розстрілу отамани Холодного Яру та вояки Армії УНР підняли повстання й дали останній бій більшовицьким окупантам. Повстанцям вдалося захопити 14 рушниць з набоями та декілька револьверів. Після чотирьох годин бою, коли завершувались патрони, вцілілі повстанці останні набої витратили на себе. Після придушення опору тим, хто залишився живий начальник тюрми М. Ріхтер сокирою власноруч відрубував голови. Місце поховання українських патріотів невідомо. В нерівному бою загинули 38 лицарів України:

Іван Гайовий-Грисюк,

Мефодій Голик-Залізняк,

Йосиф Гуменюк,

Денис Гупало,

Семен Данилевич,

Едуард Добелас-Панок,

Олексій Добровольський,

Юрій Дроботковський (Чорнота),

Семен Жуковський,

Іларіон Завгородній (Загородній),

Сергій Захаров,

Іван Заяць,

Костянтин Здобудь-Воля,

Григорій Калитюк-Гейша,

Тимофій Компанієць,

Григорій Красниченко,

Михайло Куниця,

Михайло Куценко,

Іван Левицький,

Федір Левицький,

Ілля Листопад,

Іван Ляшенко,

Іван Мельник,

Михайло Ножин,

Григорій Олійник,

Микола Опока,

Павло Пашков,

Григорій Певнів,

Дмитро Петренко,

Микола Петриківський,

Петро Пичкулич,

Петро Погуляшенко,

Григорій Ранців,

Сергій Татищев,

Михайло Турок,

Василь Цап,

Корній Черкас,

Михайло Якубовський.

П.С. Україна повинна також знати своїх антигероїв-яничар, які ще можуть жити посеред нас:

І. Ф. Ленчевський, старший радник юстиції, начальник відділу прокуратури Київської области, який у «Висновку в архівній кримінальній справі № 1136» від 22.09.1994 підсумував, що українські патріоти «злочинно діяли проти Робітничо-Селянської Держави в інтересах поновлення влади буржуазії в Україні» та «кваліфікація злочинних діянь… дана вірно, засудження їх являється обґрунтованим», а отже реабілітації не підлягають.

В. С. Калюжний, заступник прокурора Київської области, державний радник юстиції 2-го класу, який 4.10.1994 затвердив «висновок» Ленчевського.