Нові апетити Путіна

5 вересня, о 9 годині поблизу прикордонного пункту Лухамаа на території Естонії невідомі в цивільному одязі, погрожуючи зброєю та застосувавши фізичну силу, затримали працівника поліції безпеки Естона Кохвера і затягли його на територію Росії. Офіцер в цей час виконував службові обов’язки «по запобіганню транскордонного злочину», тобто, протидією контрабанди. Працював у поліції з 1991 року, останнім часом займався профілактикою тероризму і екстремізму, в тому числі перешкоджанням незаконної діяльності лівих і правих радикалів. В 2010 році отримав з рук президента Естонію нагороду за заслуги, які саме – державна таємниця. Загалом поліція безпеки Естонії займається відстеженням загроз конституційному ладу республіки, контррозвідкою, боротьбою з тероризмом, захистом державних таємниць та протидією корупції.

Центр громадських зв’язків ФСБ оприлюднив власну версію. Мовляв, Кохвер був затриманий на території Псковської області, при цьому у нього вилучили пістолет «Таурус» з патронами, 5 тисяч євро, спецтехніку для здійснення прихованого аудіозапису, а також матеріали, які мають «характер розвідувального завдання». Лефортовський суд Москви спішно санкціонував його арешт на два місяці за звинуваченням у шпигунстві. У випадку визнання провини, йому загрожує до 20 років ув’язнення. Його затримали, начебто, під час зустрічі зі своїм агентом (громадянином РФ) та спробі зібрати таємну інформацію стосовно діяльності ФСБ.

Натомість, в Естонії порушено кримінальну справу за статтями про позбавлення волі та незаконне перетинання держкордону і тимчасової контрольної лінії. У зв’язку з цим в МЗС Естонії був викликаний посол Росії Юрій Мерзляков. Генеральний директор поліції безпеки Арнольд Сінісалу зазначив на прес-конференції, що викраденню передували з російського боку перешкоди в оперативному радіозв’язку і використання димової гранати на території Естонії. Хоч, на його думку, поки що немає причин вважати, що викрадення було політично вмотивованим. Натомість голова комісії із закордонних справ естонського парламенту Марко Міхкельсон висловився відвертіше: «Можна сказати, що мова йде про спецоперацію спецслужб суміжної держави, яка є серйозною провокацією проти суверенітету естонської держави».

Звісно, можна припустити, що естонського офіцера справді затримала ФСБ під час виконання якогось розвідувального завдання. Щоправда, не віриться в те, що Естонія проводить самостійну агентурну розвідку на території Росії (це нагадує чергову серію улюблених Путіним «жахалочок» на тему «довкола одні вороги»). Скоріш можна повірити в те, що Кохвера викрали російські контрабандисти, діяльності яких він намагався протидіяти. Але при цьому не забувати, що в Росії вся серйозна контрабанда повністю контролюється цією ж ФСБ. І ось, саме після того, як Обама заявляє про гарантовану безпеку для країн Балтії і відбуває на саміт НАТО (котре цю безпеку і повинно гарантувати), підконтрольні контрабандисти виконують замовлення господарів з ФСБ – викрасти естонського офіцера, аби продемонструвати: від московської агресії ніхто не гарантований, навіть країни ЄС та члени НАТО. Театралізований судовий процес будуть організовувати за прикладом українки Надії Савченко. Ось тільки з перешкодами у радіозв’язку та жбурлянні димової гранати перестаралися. Контрабандисти таким не займаються, тут аж смердить «феесбещиною».

Не варто думати, що Путін зупиниться на Україні або інших, традиційних цілях московського імперіалізму, як от країни Балтії та Грузія. Нещодавно «дружелюбність» Москви було продемонстровано і на адресу безпосереднього союзника – Казахстану. Напередодні переговорів у Мінську між Україно., ЄС та «Митним союзом», Жириновський в інтерв’ю, відповідаючи на питання, як скоро Росія висуне територіальні претензії до Казахстану, відверто заявив, що в шкільних підручниках в Казахстані культивують «антиросійські настрої». При цьому не пригадують, як казахи благали доброго російського царя звільнити їх від джунгарів (що той і виконав за традиційною стратегією «звільнити від окупанта на московське ярмо»). Мало того, Жириновський нагадав, що в Казахстані багато міст з російськими назвами: Семиріччі. Усть-Каменогорськ, Артемівськ, Семипалатинськ. Однак при цьому пожалкував – доки не «розберемося» з Україною, з претензіями до Казахстану доведеться почекати, як не як – член Митного союзу. Звісно, Жириновського можна продовжувати вважати клоуном, а можна – речником Кремля, який закидає російській біомасі привабливі гасла, які вона поглинає і сприймає. А за якийсь час Путін береться втілювати в життя «віковічні прагнення народу російського», на взірець «Крим – наш!» або «Дайош Новоросію!».

Не відомо, чи слухав президент Назарбаєв блеяння Жириновського, проте вже наступного дня, 26 серпня, на саміті в Мінську він заявив, що угода України з ЄС Казахстану, партнеру Росії по Митному союзу, не зашкодить. Крім того, пообіцяв плідну співпрацю з Україною. Мало того, в окремому інтерв’ю підкреслив: якщо правила, встановлені в договорі про Євразійський економічний союз не будуть виконуватися, Казахстан має право відмовитися від ЄЕС. І додав, що Казахстан не буде в складі організацій, що представляють загрозу незалежності країни. А це ще серйозніше попередження. Адже договір про Євразійський економічний союз, підписаний 29 травня президенти Росії, Білорусії і Казахстану, набуде чинності лише з 1 січня 2015 р.

Досвідчений політик хотів таким чином застерегти Путіна від того, щоб не намагався разом із Росією втопити у міжнародних санкціях економіку ще й його країни. Путін відповів із галантністю провінційного офіцера КДБ 29 серпня на молодіжному форумі «Селігер», куди збирають з усієї РФ інтелектуально обмежений «путінюгенд» для чергової порції зомбування. Так от, там юні путінці довідалися, що президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв «унікальна людина», якій вдалося створити державу на території, де ніколи держави не було. Знанням історії Путін ніколи не вирізнявся, але це й не важливо. Важливо, що в юні голови закинули черговий вірус на кшталт, а чи не має історичного права Росія «заопікуватися» ще й певними територіями Казахстану – країни, яка є такою ж геополітичною «помилкою», як і Малоросія (себто, Україна)?

Європа цього не розуміє. Для неї просто в голові не вкладається, що в ХХІ столітті взагалі можна перекроювати кордони. А для Путіна це легко, для психічно хворих що солдатиків на столі пересувати, що в комп’ютерних іграх, що справжні дивізії по справжній, чужій землі. При цьому з нахабною посмішкою слухати, що його кишеньковий «мініВаршавський договір» (Організація Договору про колективну безпеку, куди належать Росія, Білорусь, Вірменія, Киргизія, Казахстан і Таджикистан) готовий вислати вишколених «миротворців» для будь-яких операцій, тому числі до миротворчої місії на території України. А чому б не вислати до України ще кілька тисяч солдатиків з відзнаками «миротворці»? Він же ж – цар Московський, який мріє стати імператором Володимиром І (як Петро І).

Європа, натомість,сподівається відсидітися у комфортних умовах, в теплих помешканнях, зігрітих «Газпромом», а там десь, в Україні, все якось вирішиться. Готова скласти певні пожертви з власної кишені (посилюючи економічні санкції проти Москви), але до військової підтримки не готова. Адже така підтримка може привести до того, що вогонь з Донбасу перекинеться на помешкання європейських бюргерів, а це ж не прийнятно! Приклад – нервова реакція на публікацію в Інтернеті новоспеченим лідером «Блоку Петра Порошенка» та радником президента Юрієм Луценком інформації стосовно того, що на саміті НАТО досягнуто угоди про спрямування до України військових радників та сучасного озброєння зі США, Франції, Італії, Норвегії та Польщі. Представники Італії, Норвегії та Польщі поспішили почергово спростувати цю інформацію, а речник Варшави додав, що це, можливо, озвучені перспективні плани Луценка на майбутнє. Мабуть, екс-міністру МВС та «зірці» аеропорту у Франкфурті варто замислюватися над тим, яку інформацію варто оприлюднювати, а яку потримати за зубами.

США стосовно «відвертощів» Луценка змовчали, мабуть, вирішивши не витрачати час та й не принижувати публічно сьогоднішнього фаворита Петра Порошенка. Змовчала і Франція, яка і так загрузла в багнюці через шалене бажання президента Олланда таки виготовити для Росії попередньо замовлені та оплачені вертольотоносці класу «Містраль». Щоправда, 3 вересня стало відомо, що через агресію щодо України Франція вирішила призупинити поставку першого, вже виготовленого вертольотоносця до Росії. Тим не менше, 7 вересня, у французькому містечку Сен-Назер, де ці кораблі і будують, українські, литовські, польські, норвезькі та французькі активісти вимагали від влади повністю скасувати контракт на їхній продаж. Акція відбувалася під головним гаслом: «Не давайте гранати мавпам, а «Містралі» – Путіну!». Чотири сотні російських моряків, які прибули до Франції, щоб навчитися керувати першим, вже готовим кораблем «Владивосток» (наступний повинен отримати назву «Севастополь»), зникли у приміщеннях навчального корабля «Смольний», на якому прибули з Росії, і отримали дозвіл вийти на палуби лише тоді, коли протест завершився. Чи то самі дременули подалі, аби не отримати по «обвіяних вітрами» фізіономіях, чи то командування їх загнало в акаючи, аби вберегти від впливу зловорожої пропаганди.

Днями духовний лідер буддистів Далай-лама висловив своє ставлення до президента РФ: «Пан Путін спочатку був президентом, потім прем’єр-міністром, потім знову президентом. Це трохи занадто. Це показує, що його позиція дуже егоцентрична: я, я, я!. В цьому і криється джерело всіх проблем». Після чого додав, що Китай і Росія – це «два дуже різних випадки». Коли Китай хоче стати частиною глобальної політичної системи і готується надовго прийняти міжнародні правила гри, для Росії і Путіна це в даний момент не працює. І завершив не менш мудрими словами: «Ми звикли до того, що Берлінська стіна впала. Зараз створюється відчуття, що президент Путін хоче її заново відбудувати. Однак цим він нашкодить власній країні. Ізоляція – це самогубство для Росії».

Міністр оборони Росії Шойгу за національністю тувинець, за віросповіданням – буддист. Однак до слів Далай-лами він не прислухається. Кажуть, що давно вихрестився і перейшов до РПЦ. А відтоді, як став «головним військовим», ще в 2012 році РПЦ визначила «старшого священика» для Збройних Сил РФ, за сумісництвом – головного духівника самого Шойгу. Так що так чи інакше, перемир’я довго не протриває, ані Путін, ані Шойгу не опритомніють. І лише від кожного українця залежить, коли справді повернеться мир. Тобто, наскільки швидко режим Путіна завалиться під нескінченним потоком «вантажів 200» з нашої, української землі.

Юлій Хвещук