Нарада в ставці Гітлера, або які б не були окупанти – всі вони однакові у своїй ненависти до окупованих народів (80 років тому)

80 років тому:

19.05.1943 – в ставці Адольфа Гітлера відбулась нарада присвячена кардинальним розбіжностям між райхсміністром східних територій Альфредом Розенбергом та райхскомісаром України Еріхом Кохом в розумінні та реалізації політики Райху стосовно мешканців окупованої України. Окрім винуватців ідеологічної суперечки та фюрера на нараді були також присутні райсхляйтер Борман і райхсміністр Ламерс. Розенберг, який більш тверезо оцінював негативні наслідки німецького немилосердного ставлення до окупованих народів почав із звинувачень Коха в тому, що той ігнорує його міністерство, а наслідком жорстокого ставлення до українців є зростання партизанського руху та зрив поставок продовольства до Райху і на фронт. Кох парирував, що мовляв партизан у підвладних йому землях небагато, в основному це «українські національні банди» і на загал велика провина тут лежить на італійцях та інших союзниках, які продають партизанам зброю. Після взаємних звинувачень та вияснень справу розсудив Гітлер, який заявив, що «ситуація змушує вдаватися до суворих заходів, що нам годі чекати, щоб українці політично схвалювали наші дії». А проблему партизан можна вирішити тільки наявністю потужних сил поліції. І взагалі фюрер ствердив, що (на його думку) «немає різниці між українцями і великоросами». А на завершення порадив Розенбергу прислухатися до влади на місцях та ще Міністерству окупованих територій Сходу не використовувати радників, що є вихідцями зі Сходу, бо якщо ці радники проти свого народу, то вони безхарактерні, а якщо за свій народ, то небезпечні для Німеччини.

А мораль цієї історії проста: які б не були окупанти коричневі чи червоні, німецько- чи московськомовні вони як близнюки однакові у своїй ненависти до окупованих народів, у даному випадку до українського. І ще віддавна відома істина, що зрадниками і колаборантам гидує всяк окупант.