Мирослав Прокоп-«Орлович; Радович; Гармаш» – один з провідників визвольної боротьби ХХ століття (110 років тому)
110 років тому:
6.05.1913 – у Перемишлі народився Мирослав Прокоп-«Володимир; Орлович; Радович; Гармаш; Остап» (літ. пс. М. В. Вировий; О. С. Садовий; В. В. Садовий), громадсько-політичний діяч, один з провідників визвольної боротьби ХХ століття, доктор права (1949), дійсний член НТШ та УВАН. Закінчив Перемиську гімназію. Член Пласту, ОУН. Окружний провідник ОУН у Перемишлі. Вивчав право на Львівському університеті. 1933 заарештований за організацію акцій проти полонізації українського шкільництва та за підозрою у приналежности до керівного складу ОУН. Засуджений на 7 років ув’язнення, клопотанням українських послів польського Сейму та внаслідок конституційної амністії у травні 1937 звільнений. Редактор журналу «Студентський вісник» (1937-1939). Через поновлення польською поліцією карної справи виїхав до Берліну, де на доручення ОУН редагував Українську пресову службу. Після проголошення Акту відновлення Української Держави (1941) уникнув арешту ґестапо та перейшов у підпілля. Крайовий референт пропаганди ОУН на Північно-східних українських землях (Київ; 1942), згодом референт пропаганди в Проводі ОУН. Редактор підпільного часопису ОУН «Ідея і Чин» (1943-1944). Учасник делегації для переговорів з польським підпіллям. Один з учасників розробки нової програми ОУН на ІІІ-му Надзвичайному великому зборі ОУН (1943). Член Ініціативного комітету для створення Української головної визвольної ради. На Великому зборі УГВР (11-15.07.1944) виголосив головну політичну програмну доповідь (86 друкованих аркушів; містить всебічний аналіз тодішньої ситуації, мету, програму, стратегію і тактику боротьби за національну державу), обраний членом Президії УГВР. На доручення Проводу ОУН та Президії УГВР емігрував за кордон. Член Закордонного представництва УГВР, член Проводу Закордонних частин ОУН (до 1948), пізніше ОУН за кордоном (ОУНз). Заступник голови (до 1983) та голова (до 1987) ЗП УГВР, голова середовища УГВР (1987-1995). Заступник голови (1952-1974) та голова (1974-1981) видавничої фірми-корпорації «Пролог» (Нью-Йорк), член Ради її директорів (1981-1992), редактор англомовного місячника «Прологу» «Огляд української совєцької преси» (1957-1977). Член редколегії та редакційної ради часопису «Сучасність». Одружений з Любов’ю Прокоп, мав доньок Христину та Лідію. Помер у Нью-Йорку, США 7.12.2003.
З некрологу генерального секретаря Світової ради НТШ Олега Романіва: «Покинула земне життя особистість безмежно віддана ідеї української державності, людина великої моральної чистоти, видатний інтелектуал, який усе своє життя присвятив золотій мрії воскресіння українства. Сіяні ним зерна правди про Україну та її велику історичну кривду успішно зійшли в сучасній, хоча понівеченій окупантами, Україні й, напевно, дадуть у майбутньому свій плідний врожай в Українській державі майбутнього».
