Микола Сивіцький – історик, літературний критик (20 років тому)
20 років тому:
13.01.2004 – у Варшаві помер Микола Сивіцький, історик, літературний критик, доктор гуманітарних наук. Читати навчився самотужки. 1939 записався до Рільничої школи у Тростянці (Луцький повіт), проте отримав відмову через підозру в членстві в ОУН. Щоби здобути освіту подався в Польщу, проте на перешкоді стала війна. Повернувся на Волинь, яка вже була окупована більшовиками. Селяни обрали його головою сільської ради і членом райвиконкому проте вже в жовтні 1939 заарештований НКВС і вивезений в Котлас, відтак у Воркуту. Після завершення терміну ув’язнення у березні 1945 повернувся додому і як колишній громадянин Польщі мобілізований до радянської польської Армії людової. Службу в польському війську відбував до травня 1953. В березні 1946 приїхав у відпустку на Волинь й одружився з Улітою Залевською, в шлюбі народилися 2 дочки і син. Після демобілізації подружжя оселилося у Варшаві, вивчав літературу на Варшавському університеті, який закінчив у 1956 з дипломом філолога. Один з організаторів Українського суспільно-культурного товариства у Польщі (1956), працівник редакції тижневика «Наше Слово». У 1960 польською владою звільнений з українського часопису, позбавлений статусу журналіста та переведений коректором у польську газету. Від 1972 вивчав творчість Богдана Лепкого, 1983 захистив докторат (кандидатська дисертація) у Ягеллонському університеті в Кракові. 1990 Головною радою НТШ у Нью-Йорку обраний дійсним членом філологічної секції. У 1992-1994 у Варшаві опублікував тритомник «Історія польсько-українських конфліктів» про злочини поляків щодо українців, за що проти нього польською прокуратурою порушено кримінальну справу. Проте на захист дослідника стали дослідники та письменники багатьох країн світу. Почесний громадянин м. Дубно (1997). Народився на хуторі Заболоття, нині с. Підлужжя на Волині 1917.
