Микола Куліш – драматург-модерніст, один з творців нових напрямків розвитку світового драматичного мистецтва (130 років тому))

130 років тому:

18(6).12.1892 – у с. Чаплинка на Херсонщині народився Микола Куліш, драматург-модерніст, творчість якого відкривала нові напрямки розвитку світового драматичного мистецтва. В часи Першої світової війни дослужився до поручника, з 1919 організатор Дніпровського селянського полку Червоної армії, начальник штабу групи військ Херсонського та Дніпровського повітових військкоматів (1920). Працюючи інспектором шкіл Одеського відділу народної освіти (1922), став членом письменницької спілки «Гарт». Після постановки п’єс «97», про голод 1921-1922 на Херсонщині та «Комуна в степах» (1925) отримав визнання та переїхав до Харкова, де став членом, а у 1926-1928 президентом літературної організації «ВАПЛІТЕ». Після розгрому ВАПЛІТЕ, з кінця 1929 – член президії нового літературного об’єднання «Пролітфронт». Голова Українського товариства драматургів і композиторів (1926-1931). З 1925 також розпочалась плідна співпраця з Лесем Курбасом і театром «Березіль», яка вивела театр на рівень визнаних тогочасних театрів світу. З початком 1930-х піддається жорсткій критиці та забороні за ворожі комуністичному режиму погляди, 1932 в газеті «Правда» п’єсу «Патетична соната» затавровано як «фашистську», а на Першому Всесоюзному з’їзді радянських письменників (1934) за п’єси «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Патетична соната» оголошений буржуазно-націоналістичним драматургом. Автор біля 15 п’єс, які одна по одній були заборонені; велика частина з них знищені. Заарештований у грудні 1934, за «приналежність до націоналістичної терористичної організації та зв’язки з ОУН» засуджений на 10 років Соловецьких таборів, розстріляний у складі «Соловецького етапу» з 1111 осіб в числі інших визначних українських культурних діячів в урочищі Сандармох в Карелії 1937.