Москва не Третій Рим
Йосиф Сірка
Нічим не спровоковане нахабне вторгнення Путіна в Україну посприяло дискусіям про історію російської імперської аґресії. Часто такі історії починаються з розповіді про концепцію “Третього Риму”, яку вперше у 1520-х роках чітко сформулював російський чернець. Вона була центром російської імперіалістичної ідеології, яка прагнула і прагне завоювати світ. І саме оця концепція є головною темою збірника наукових статей «Москва – Третій Рим. Походження міфу», Київ, Смолоскип, 2021 р., упорядник Євген Калюжний.
Названий науковий збірник дуже актуальний зараз, коли російський фашизм вже став нетільки незаперечним, але й загрозливим для світу – якщо до влади в Кремлі доберуться головорізи за зразком Пригожіна. Книга, на 640 сторінках вміщує праці знаних істориків друго половини минулого століття українською, англійською, німецькою та французькою мовами: Н.Полонська Василенко, Ю.Бойко, В.Гришко, Г.Кох, Б.Крупницький, І.Мірчук, О.Оглоблин.
Передмову до збірника написав д-р історичних наук І.Гирич «Москва – Третій Рим, історія створення історіографічного збірника у 1950-х, актуальність та виклики сьогодення» (стор. 5-39). Автор передмови звернув увагу на те, що більшість опублікованих у цій книжці праць появлялася в межах збірника Церковно-археографічної комісії Апостольського візитатора для українців Західної Европи у Мюнхені-Пазінґу (ЦАК) на початку та в середині 1950 р.. Спонзором та замовником була Українська греко-католицька церква та апостольський візитатор УГКЦ в Німеччині архієписком І.Бучко.
Оскільки теорія міфу про Москву – Третій Рим є одним з поважних питань не тільки української історіографії, але й сучасного погляду на формування російського фашизму (рашизму), який ґрунтується на «кращості» московського (яке з 18 ст. стало замінюватися «великоросійським», чи просто «російським) порівняно з будь-яким іншим народом світу.
Упорядник збірника, Проф.Є.Калюжний, у статті «Київська Русь – це не Росія» (стор.41 – 51), з перших рядків, нагадує слова французького історика Ж.Мішле, що «Росія, за своєю природою і у власному житті має суттєву хронічну звичку до обману та шахрайства. В її зовнішнішній політиці основною зброєю проти Європи завжди було віроломство. Вчора вона говорила нам: Я – Християнство», завтра вона сказала: «Я – соціалізм». Калюжний наводить і цитату «незаперечного» авторитета для всіх тзв. «лівих» К.Маркса, який твердив, що: Російська політика не змінюється. Її методи, її тактика, її манери можуть відрізнятися, але її політична ціль – захоплення світу – залишається незмінною».
Наукові статті істориків, мовби, доповнюють одна одну – вони дають читачеві повну інформацію про шляхи та розвиток міфу, коріння якого запустили ще в кінці XV ст.. Тому й не дивно, що знаходимо авторів, які розглядають XVI -XVII ст. ( О.Оглоблин), XVIII-XIX ст. (Н.Василенко-Полонська), 1917-1952 (Г. Кох). Найобширнішим матеріалом збірника є внесок Проф. В.Гришка (стор. 475-585) «Історично-правове підґрунтя теорії ІІІ Риму».
І.Гирич, звертає увагу на те, що Гришко розглядає послання псковського ченця Філофея і його намагання редукувати поняття Ромейського царства на російське, а Русь-Україну підмінити конструкцією Московії-Росії. Він наводить приклади, які свідчать про те, що і сама Москва і світ до кінця XVII ст. не сприймали її Руссю – побутувала самоназва Московія і Московська держава.
Автор вступної статті звертає увагу на внесок до збірника статті Ганса Коха, німця, проф. Мюнхенського університету (стор. 272 – 324). Його книжка «Теорія ІІІ Риму в історії відновленого Московського патріархату (1917-1952), появилася 1953 р. і вона продемонструвала, як російська церква вирішувала не так духовні, а скоріш конкретні державно-політичні завдання Росії в Європі, і, зокрема, в Україні в середині XX ст..
Саме думки Коха знаходять підтвердження того, що московській церкві в Україні – прихильникам її «патріархату», йдеться не про «християнську душу», але про рабську підтримку імперської ідеї запанувати світом. Звичайно, що ніхто з науковців не звинувачує монаха Філофея у сприянні розвитку московського рашизму, бо той не був здатний навіть уявити собі, що після 200 років московський володар Петро І зліквідує патріархат Православної церкви Московії. А як він міг собі уявити, що безбожний ґенераліссімус Сталін «відновить», зруйнований патріархат РПЦ, який очолить у ХХІ ст. генерал Служби безпеки, яку заснував безбожний комуніст Дзержинський, засновник ВНК (Всеросійської надзвичайної комісії), відомий як організатор «червоного терору» та НКВД?!
Нагадаємо, як сучасник Філофея, грецький митрополит Ієрофей описав висвячення московського патріарха 1589, згідно з Вікіпедією: «За словами Ієрофея, митрополита Моневмайського, патріарх Ієремія погодився заснувати в Московії патріаршество проти свого бажання і був обдурений московитами. На думку партії патріотів-греків, представником якої був Ієрофей, патріархат у Московії був створений тільки завдяки тій обставині, що до особи Ієремії були застосовані у Москві найнеблагодійніші засоби, щоб його змусити висвятити патріарха із московитів, а саме – хитрість та просто насильство». А хіба Жуль Мішле (1853) та Карл Маркс (1855) не підтвердили слова Ієрофея (1589) ?!
Можемо бути вдячні Є.Калюжному за збірник наукових статей, який закінчується покажчиком імен (стор. 611 – 636). Він особливо актуальний сьогодні, коли Московський патріархат в Україні ще й досі не заборонений, незважаючи на те, що його очільник не тільки благословив російське військо на вбивство православних в Україні, але й вигадує брехню й заводить прихильників в Україні в оману.
В ЗМІ появляються статті, в яких, навіть, рекомендують не згадувати про міф Москва – Третій Рим, мовляв, це перешкоджатиме зрозуміти наміри Путіна відновити комуністичну імперію. Зазначимо, що саме наукові докази українських та німецького істориків, які знайдемо у книзі «Москва – Третій Рим», про розвиток думки оволодіти церквою, а потім і світом, дають нам можливість зрозуміти переростання Московського царства у Московську імперію.
Не тільки Путін виявився продуктом московської школи – хитрість,обдурення, корупція та насильство, але й, на жаль, все московитське суспільство, відзеркаленням якого є злочинні звірства його війська, його політичної і військової еліти та РПЦ з її патріархатом. Не Путін робив і робить звірства (включно з відрізуванням голови), не Путін підміновує греблі в Україні, не Путін запускає заборонені ракети по українських школах, лікарнях, житлових будинках, не Путін нищить українські церкви…
Так Путін дав наказ захопити Україну, бо в його хворій голові, нема уяви, як мільярди вкласти у добробут народу, який його вибрав. Невже ж, серед соток тисяч солдат не знайшовся жоден, хто б сказав: Не буду виконувати злочинний наказ? Не буду скидати бомби на місто, бо ж ніч – вони сплять? Не буду запускати ракети по житлових будинках, бо це злочин проти людства?
За 500 днів нелюдської і злочинної аґресії проти України, в путінській імперії досі не було чути протестних голосів не тих хто в Московії, але й тих, котрі залишили РФ, щоб не стати жертвою на фронті. І РПЦ МП з її очільником Кирилом не протестує проти вбивств православними окупантами православних українців, зате показ підтримки головоріза фашистського угруповання Ваґнер застерігає! Певно, що Філофей не такого патріархаі не таких християн собі уявляв, але безкарність за вбивства, обдурювання, пограбування, жорстокість, насильство призвели Московію, після 800 років, до імперських володінь, на яких самі не хочуть працювати, але далі хочуть поширювати свої володіння.
Оскільки наукові праці, вміщені у збірнику Москва – Третій Рим» подають ґенезис розвитку походження міфу, то цим допоможуть сучасникам краще зрозуміти, чому ідею псковського монаха у Московії перетворили на фашистську ідеолоґію, яка й стала причиною злочинно аґресії проти мирної і християнської України!
Торонто, 29.6.23
