Різниця між політиком і клоуном

Йосиф Сірка

У далекому 1974 році популярний у світі і улюблений більшістю німців (Західної Німеччини) тодішній бундесканцлер Віллі Брандт (1913 – 1992) повернувся із Єгипта, де був з державним візитом. Зразу на летищі Бонн-Кельн, працівники державної безпеки повідомили його, що зранку був арештований його особистий референт Ґійом (Guillaume), разом з дружиною – обоє працювали на розвідку тзв. Демократичної Республіки Німеччини – за шпигунство.

Шпигунський скандал був одним із найгучніших у післявоєнній історії Німеччини. Два тижні пізніше, В.Брандт зрезиґнував з посади бундесканцлера, незважаючи на те, що, навіть, опозиція цього не вимагала! Політик-демократ, який боровся і проти нацистського режиму, був «зразком» нового післявоєнного німця. Відповідальний політик, який 23 роки був головою Соціал-демократичної партії Німеччини, не піддався на прохання залишитись на посаді – його демократичне розуміння політичної відповідальности не дозволило йому залишатися на посаді. Тамким чином, Віллі Бранд, перший німець Лауреат Нобелівської премії миру (1971), показав приклад відповідальности не тільки німцям, але й всьому цивілізованому світу.

Політична авантюра українського гумористичного артиста, який, згідно з українським прислів’ям: Не розібравши броду, поліз у воду! І став президентом. Саме так, комік Володимир Зеленський, який викликав у людей сміх висміюванням, часто, самих присутніх –«поліз» на посаду президента країни, яка виборола демократію. Українські «демократичні вибори» довели, що населення Ураїни або не розуміють, що таке демократія, або продавали сумління за обіцянки коміка. Найбільшою траґедією виборів 2019 р. було те що політична махінація кловна спиралася на «улюблений» фільм», в якому В.Зеленський зіграв провідну роль, не маючи жодного поняття про державне управління, про політичну структуру держави, в якій панують поділені уповноваження між президентом і парламентом, тобто: в парламентсько-президентській Україні.

Неуцтво, ароґантність В.Зеленського, за перші місяці на посаді, ще не показала його нездатности до управління державою. Тодішній голова ОП А.Богдан, був обізнаний з управлінням держави – він був учасником попередніх урядів. Тому за наймолодшого голови уряду України 2019 р. О.Гончарука українці вірили у «покращення», але «непланова» і дуже раптова та ще й таємна «родинна відпустка», яку організував «радник» Зеленського А.Єрмак до Оману 8.1.2020 – обвірвала все – і наймолодший і фаховий склад українського уряду та заплановані реформи, і підвищенння заробітної плати учителям і т.і..

Те, що послівдувало після горезвісного «відпочинку» в Омані, де (згідно з твердженнями різних знавців справи) відбулася зустріч з тодішнім заступником Путіна – Патрушевим – змінило не тільки недосвідченого президента В.Зеленського, але й цілу структуру та державну політику.

Заміна Богдана на Єрмака привела до початків узурпації влади, яка керувалася кремлівським баченням влади, а не парламентсько-президентським – задокументованим в українській Конституції. Перший «аварійний» дзвінок «задзеленькав», коли новоспечений керівник ОП А.Єрмак 11.3.2020 поїхав, перевершуючи свою функцію, на засідання робочої групи, в рамках базових Мінських угод. «Гість-контролер Єрмак, не маючи жодного відношення до влади, іґноруючи МЗ справ (якому належать справи міждержавних відносин), не маючи на це уповноважень ВР, чи уряду – підписав «угоду», яку ніхто із членів переговірників не хотів підписувати (голова української групи переговірників Л. Кучма відмовився підписувати той самий документ з представниками ОРДЛО.

«Сирени сигналили червоним свівтлом», коли Іванов О.Я. 1. 4. 2020 направив до президента Зеленського електронну петицію № 2091322-еп «Звільнити та притягнути до кримінальної відповідальности голову Офісу Президента Андрія Єрмака». Зеленському взяло 5 тижнів- 6. 5. 2020, щоб відреаґувати на петицію, яку підписало понад 26 000 із обов’язкових 25 000 . Замість відповісти на звинувачення, Зеленський довів, що він нездатний оцінити небезпеку для себе і ОП, або знав про це і вважав за правильне, що Єрмак робить.

Якщо зараз, після судового рішення, А.Єрмак таки потрапив, по справедливости, за ґрати, то Україну можна було оберегти від Міндічґейту, від будівництва ДинастіЇ, від міністрів оборони, які купуквали яйця за 17, за безпілотники, які не літали за мільйони, за окопи та «укриття», яких ніхто не бачив і багато іншої корупції – навіть гуманітаркою торгували.

Зрештою, вчасна заміна Єрмака, могла врятувати Україну від повномасштабної московської аґресії, яку саме Єрмак заперечував, та запевняв, що переговірний партнер Козак це «ґарантує». І тут доречним буде сказати, що в демократичному світі влада не належить одній особі, але обраним людям, які творять владу, парламенти, чи виконують президентські функції – згідно з Конституціями. Система, яку Зеленський запровадив після призначення А.Єрмака на посаду керівника ОП, нагадує прихід і панування Путіна, який досі може вирішити: зупиню війну, або, почну нову і продовжуватиму стару. Отже, кремлівська диктатура, навіть з допомогю «ворожок» та «картярок» (які на картах бачать вашу «долю»), не зуміли врятувати від найбільшої корупції Україну. В голові зі здоровим глуздом неукладається думка, що існують «створіння», які на людськомук горі, на вбивствах сусідів, рідних, знайомих, знаходять методи заробляти криваві гроші, зраджують державу, в якій жили й живуть.

Я згадав німецького політика В.Брандта тому, що йому вдалося змінити ставлення німців до самих себе – багато-хто (зокрема з молодого покоління) тяжко переношував тягар минулого – нацистського. Зрештою, самі сусіди німців (французи, австрійці, чехи, поляки) пам’ятали аґресію нацистської Німеччини. Політик Брандт був свідомий того, що сусідам слід не тільки показати повагу, але й бути здатним вибачитися і стати на коліна перед пам’ятником полеглих, яке зробив В.Брандт 1970 у Варшаві, що послужило примиренням між двома народами.

Чи чув український президент В.Зеленнський про В.Брандта політика? Я сумніваюся, бо коли б знав хоч про причину його резиґнації з посади бундесканцлера – зраду «правої» руки (так звали його особистого референта Ґійома – шпіона). Справа в тому, що після оманського «відпочинку» та відвідин російського посольства (Україна не мала дипломатичних взаємин з Оманом) та заміни А. Богдана на А.Єрмака, поспіхом помінялася влада. Нових обирав Єрмак – затверджував Зеленський. Оба вони не мали «зеленого поняття» про управління державою, про працю усталених державних структур, про поведінку щодо політичних партій, про охорону державного суверенітету, про функціонування судової системи і…..т.і..

Зеленський успішний комік, Єрмак – успішний «управитель київськими ларьками» – оба були вже не бідними, але це не затримало їх використати можливість вкрасти так, щоб ніхто не помітив. Турбовала не дума: як справедливо поділити, але як вкрасти, навіть від війська, яке їх захищає від бомб та куль російських імперіялістів?

Звичайно, східно-німецького шпіона – праву руку бундесканцлера – важко прирівняти до двох рук Єрмака, який знав Патрушева та руки «ворожок і «картярок» (ті що по картах сповіщають майбутнє) і це у 21-ому ст.! Не можна с казати, що Зеленський не знає, що в Україні демократія. Він часто протиставляє узурпатора Путіна собі – демократові. В дійсности демократія і свобода слова, судова та законна справедливість та інші цивілізаційні здобутки українців, він згадує. Його освіта (якщо вона була) пригадує йому їх існування, але призначення Єрмака на керівника ОП та наділення його можливостями деформувати, ліквідувати демократичні здобутки українців на Майданах, які Зеленський і обидві руки Єрмака та Кремля сприймали вибороте майданівцями з нерозумінням та ненавистю, залишилися доказом нездатности зміни коміка на політика.

І саме в цьому траґедія українських виборців, які голосували не за програму, але обіцянку, не за політика, який здобув довіру, але за клоуна, який їх доводив до сміху, та те, в яку долю їх завів – плач, смерть та страждання. Зеленський за останній місяць був більше поза межами країни, ніж вдома, де щодня виринали нові відкриття корупції. Складалося враження, що він уникає повернення в країну, де його навіть три роки після п’ятирічного президентського терміну, вважають своїм президентом. Погляд на нього визраджує, що він вже змучений, бо війна виснажує не тільки на фронті, а корупція, яка запанувала все його оточення, може зникнути тільки під тиском антикорупційних розслідувань та цілковитої заміни корумпованого уряду, Офісу президента та різних установ, які досі залишаються під благословенням свого неназваного «ґенерала» Єрмака.

В.Брандт знав, що таке політична відповідальність, Зеленському це поняття чуже, тому він не здатний зрезиґнувати. А шкода, бо незамінних людей нема, вічних президентів також нема. Чи розуміють хоч радники президента, бо велика кількість радників Єрмака не була здатна його врятувати!

Торонто, 17.5.202