Матвій Номис (спр. Симонов) – етнограф, фольклорист, письменник, педагог (200 років тому)
200 років тому:
29(17).11.1823 – у с. Заріг на Полтавщині народився Матвій Номис (спр. Симонов), етнограф, фольклорист, письменник, педагог. Навчався у Переяславському духовному училищі, гімназії, закінчив Київський університет (1848). Учителював у Немирівській і Ніжинській гімназіях, служив чиновником в Україні та Московії, директор Лубенської чоловічої гімназії (1873-1877), голова земства, мировий суддя. Приятелював з П. Кулішем та його дружиною, Т. Шевченком, М. Костомаровим, О. Марковичем, М. Вовчок. Друкувався з 1858 в часописах «Русская Беседа», «Основа», «Киевская старина» та інших. Найважливіша праця «Українські приказки, прислів’я і таке інше. Збірники О. Марковича і других. Спорудив М. Номис» містить понад 14 тисяч прислів’їв і понад 500 загадок – найповніша й найавторитетніша на той час збірка українського усного фольклору малих жанрів. У виданні опубліковані записи також інших українських дослідників. Згідно з заповітом матеріально забезпечив дружину та дітей, пожертвував кошти на Наукове товариство ім. Шевченка, 50 тисяч рублів поклав у банк на відсотки, з яких у с. Заріг утримувався лікар, котрий безкоштовно лікував селян і видавав ліки. Помер у м. Лубни на Полтавщині 1901.
