Костянтин Петер-«Сокіл; Ґонта» – Член ГВШ УПА, референт пропаганди Станіславського окружного проводу ОУН, майор УПА (70 років тому)
70 років тому:
27.04.1953 (за іншими даними 28.04.1953) – на присілку Копачівка с. Грабовець на Івано-Франківщині у бою з опергрупою МДБ загинув Костянтин Петер-«Сокіл; Ґонта», учасник визвольної боротьби першої половини ХХ століття. Батько Кирило походив з німецької родини, мати Дарія Плакида – з козацького роду з с. Звенигородка на Черкащині. Два роки навчався у Вінницькій духовній семінарії, відтак перейшов до Київської учительської семінарії. Вчителював у с. Дзигівка Жмеринського району на Вінниччині. Під час Першої світової війни поручник московитської царської армії. В період УНР при штабі Головного Отамана С. Петлюри, згодом сотник діючої армії. В бою під Вапняркою важко поранений. Наприкінці 1920 інтернований польською владою в концентраційному таборі в Тернополі, звідки визволений клопотаннями митрополита Андрея Шептицького. Оселився у с. Грабовець Богородчанського району, одружився з Михайлиною Голинською. Вчителював у сільській школі, організував в селі читальню «Просвіти», драмгурток, хор. Член УВО, постійно знаходився під наглядом польської поліції. Без польського підданства перебував під загрозою депортації до Радянського Союзу, тому виїхав на роботу в Познань, але невдовзі повернувся і до початку війни був на нелегальному становищі. В період радянської окупації знову в підпіллі.
З перших днів німецької окупації за дорученням ОУН комендант української поліції спочатку в Богородчанах, відтак в Надвірній, Тисмениці. Організував передачу підпіллю ОУН великої кількости трофейної зброї. 1942 заарештований ґестапо. Ординарець дав свідчення про передачу зброї і кожухів партизанам, правда помилково вказав на більшовицьких, які в той час з’явилися в Карпатах. Друзі найняли спритного адвоката фольксдойча Бемка, який використавши факт, що Петер замолоду воював з більшовиками і тому не міг допомагати ковпаківцям, виставив покази свідка абсурдними. В суді був старий австрійський офіцер, який в часи Першої світової війни воював в Україні в тих місцях, що й Петер і з симпатією ставився до вояків УНР. Він почав розпитувати чи не має підсудний документів, якими можна засвідчити, що боровся з більшовиками і таким чином повернув судову розправу в іншому напрямку. Начальник польової жандармерії, з походження австрієць, також симпатизував українцям і дав покази на користь Петера. То ж суддям, теж австріякам, нічого не залишилось як виправдати звинуваченого. Єдина умова поставлена судом була, щоби виправданий зголосився до служби в дивізію зброї СС «Галичина», проте той відразу подався до Чорного лісу в партизани УПА.
Прийнятий у сотню «Шума» куреня УНС (реформовану згодом в УПА) О. Химинця-«Благого». Восени 1943 у с. Старий Угринів на Калущині викладач на вишколі розвідників СБ. Начальник військової розвідки ВО-4 «Говерла», організатор розбудови військової розвідки в Станіславській, Коломийській та Чернівецькій округах, член штабу ВО «Говерла» (від 07.1944). Член Головного військового штабу (1949), майор УПА. Референт пропаганди Станіславського окружного проводу ОУН (від літа 1950). З 1950 інтенсивно розшукуваний МДБ. Оточений опергрупою МДБ у селі, де була його садиба. Пропозицію здатись і зберегти життя відкинув. Місце поховання не відоме. Син Зіновій-Богдан-«Тиміш» (1930 р.н.) від 1947 два роки воював разом з батьком і загинув у 25.12.1949 на присілку Максимець села Зелена Надвірнянського району. Дружину Михайлину, доньку Ліду (1927 р.н.) і зятя Василя Гриньківа наприкінці 1947 вислали в Казахстан. Жінка померла на чужині, донька з чоловіком і дітьми 1966 повернулися у с. Грабовець. Родинної садиби вже не існувало, проте залишився сад в якому просили дозвіл побудувати нову хату. Але голова колгоспу наказав трактористам викорчувати сад. Народився у с. Пилипи-Борівські, на Вінниччині 1893.
