Костянтин (Кость) Гіммельрайх-«Шелест; Кий» – полковник УПА, письменник, вчений, громадський діяч (110 років тому)
110 років тому:
22.12.1912 – у с. Івангород на Чернігівщині народився Костянтин (Кость) Гіммельрайх-«Шелест; Кий», полковник УПА, письменник, вчений-гідробіолог, громадський діяч на еміграції. Походив з роду німецьких колоністів. Закінчив Першу Шевченківську гімназію в Києві (1927), Київський ветеринарний (зоотехнічний) інститут (1931-1935), військову школу в Хабаровську зі званням старшого лейтенанта артилерії. Науковий лаборант, а після закінчення аспірантури і підготовки кандидатської дисертації (не встиг захистити) старший науковий співробітник (1941) Інституту гідробіології АН УРСР. З початком німецько-радянської війни призваний до армії, у «Київському котлі» потрапив у полон. Попри німецьке коріння та позиціонуючи себе як українець відмовився реєструватись як фольксдойче, з полону звільнився записавшись в українську допоміжну поліцію Києва, проте невдовзі влаштувався директором рибтресту, та, одночасно, науковим співробітником Інституту гідробіології. З 1942 член Похідної групи ОУН(м), учасник конференції Військового штабу ПУН. З наближенням фронту з дружиною Левантиною і дітьми Юрієм та Олесею переїхав до Галичини, а відтак родину відправив далі на Захід. Влітку 1944 поблизу м. Турка на горі Білці сформував сотню УПА ОУН(м) (єдина мельниківська сотня), яка невдовзі самоліквідувалась. Відбув двомісячний вишкіл старшинської школи УПА «Олені» в районі с. Рожанки, командир відділу особливого призначення УПА-«Схід», який складався з вихідців із Східної України і на який покладалось завдання взяти Київ після початку сподіваної війни між СРСР і західними країнами. У вересні 1945 рейдом вирушив на Захід і 1946 у Західній Німеччині з’єднався з родиною. Поселився у Реґенсбурзі, провідний діяч Української революційно-демократичної партії (заснована І. Багряним), з 1949 – член ЦК УРДП. З 1951 в Австралії (Мельбурн), засновник газети «Українець в Австралії» (1956), член ЦК УРДП від австралійського крайового комітету (обраний 1955 і 1967), Легіону ім. С. Петлюри (антикомуністичне об’єднання колишніх вояків Червоної армії), Об’єднання українських письменників «Слово». Автор поезій, оповідань, спогадів, статей, велика частина творчого доробку втрачена під час пожежі домівки у 1953. З 1970 внаслідок інсульту втратив зір і частково пам’ять. Нагороджений Воєнним Хрестом УНР (1960-ті) та Золотим Хрестом заслуги УПА (1987). Помер у Мельбурні 1991.
