Кость Гордієнко – кошовий отаман Запорозької Січі, засновник та кошовий отаман Кам’янської Січі та Олешківської Січі (290 років тому)

290 років тому:

15(4).05.1733 – на Кам’янській Січі, нині с. Республіканець на Херсонщині помер Кость Гордієнко, кошовий отаман Запорозької Січі, засновник та кошовий отаман Кам’янської Січі та Олешківської Січі. Час народження невідомий, ймовірно походив з Полтавщини. Навчався у Києво-Могилянській колегії. Після навчання подався на Запорізьку Січ, козак Платнирівського куреня. В документах вперше згадується 1696, коли відзначився під час захоплення татарських розвідників. Дванадцять разів обирався кошовим отаманом Запорозької Січі: з перервами у 1702-1709 на Чортомлицькій Січі, 1710-1728 на Кам’янській та Олешківській Січі. Усе життя був непримиренним ворогом Москви та всіма силами обороняв права і вольності Запоріжжя. Саме на хвилі антимосковських настроїв козацтва 1702 вперше обраний кошовим і відтак постійно користувався симпатіями та повагою низовиків. Не маючи достатніх сил для силової ліквідації Січі, Петро І вирішив блокувати запорожців побудовою фортець на їхніх землях через які можна було перетинати комунікації з Гетьманщиною, блокувати рух товарів та зупинити колонізацію степу. Для цього цар наказав на лівому березі Дніпра, навпроти Січі, збудувати фортецю Кам’яний Затон та декілька менших укріплень (перед тим вже зведено Богородицьку фортецю, яка значно ускладнила життя січовикам). Щойно ставши кошовим Гордієнко 23.10.1702 написав різкого листа Петру І, в якому заявив, що Військо Запорізьке не терпітиме на своїх землях московитських укріплень і готове до бою. Москва, перебуваючи в затяжній Північній війні зі Швецією (1700-1721), змушена була проковтнути таку нечувану образу царського маєстату та вдатись до хитрощів. З Московії приїздили депутації, були дані запевнення дрібних поступок (відпустити раніше затриману у Москві козацьку делегацію), цар прислав козакам та кошовому коштовні подарунки, а з ними боярина Протасова, який мав прийняти від запорожців присягу на вірність. Козаки дарунки прийняли, взяли участь в урочистому молебні, а посланцю заявили, що поки фортеці не будуть знищені, то присягати не будуть. В цих подіях, на ґрунті різного ставлення до московського окупанта, зродилась люта ворожнеча між кошовим Гордієнком та гетьманом Мазепою, який на той час усіма способами виявляв лояльність до Москви. Врешті хитрощами та підбурюванням козаків, Гордієнка вдалось усунути від булави й кошовим обрати Герасима Крису (1703). Відтак московити швидко завершили будівництво Кам’яного Затону. Запорожці, усвідомивши, що їх обдурили скинули Крису й наново обрали Гордієнка, який вислав 3000 козаків руйнувати московські фортеці та виганяти із запорізьких земель московських колонізаторів. Наприкінці 1707 на Січ із проханням допомоги та пропозицією спільного виступу проти царя прибув майбутній керівник повстання на Дону Кіндрат Булавін. Усвідомлюючи обмеженість власних сил для війни з Московським царством Гордієнко та старшина формально не підтримали Булавіна, проте дозволили усім охочим приєднатися до нього. І це виявилось чималою допомогою – з близько 20-тисячного війська Булавіна від 5 до 7 тисяч складали запорізькі козаки.

Несподіванкою для Гордієнка виявився виступ Мазепи проти московського царя, тож забувши старі особисті образи він з близько 8000 січовиків приєднався до гетьмана. Дорогою козаки погромили московські загони під Царичанкою і Келебердою. 6.04(26.03).1709 в Диканьці Гордієнко зустрівся з Мазепою, а наступного дня – з шведським королем Карлом ХІІ. Кошовий вітав короля латинською мовою та за сприяння гетьмана уклав угоду з королем Карлом про спільну боротьбу проти Московського царства. Після поразки українсько-шведського війська під Полтавою та відступу в турецькі володіння шведський король запропонував козакам чинити на власний розсуд. Частина запорожців повернулася на рідні землі, а частина залишилася в еміграції. Після смерти Івана Мазепи кошовий із запорожцями взяв участь у виборах нового гетьмана – Пилипа Орлика (5.04.1710). В Бендерах разом з гетьманом долучився до розробки «Конституції П. Орлика» – положень, які мали регулювати політичне та суспільне життя в Гетьманщині. Для продовження боротьби з Москвою Орлик та Гордієнко уклали договір з кримським ханом Девлет-Гіреєм. У грудні 1710 учасник гетьманського посольства до Стамбула з метою залучити Османську імперію до війни з Московією. На початку 1711 на чолі кількох тисяч козаків у складі війська Пилипа Орлика взяв участь у визволенні Правобережної України з московської неволі. На початку похід виявився успішним і об’єднана армія гетьмана, кошового та кримських татар дійшла вже до Білої Церкви, проте через хижу ментальність татар, які полишили військові дії та кинулися грабувати навколишні території він врешті зазнав краху. Після Адріанопольського договору (23.04.1714), коли сильні тодішнього світу черговий раз перекроїли території Правобережної України, надії на визволення України стали примарними і Пилип Орлик перебрався до Греції, а пізніше до Швеції. Гордієнко став гетьманом дубоссарським (з 1714) – керівником Ханської України. В 1711 каральна експедиція Шереметьєва зруйнувала Кам’янську Січ після чого перейшов на територію Кримського ханства, де в Олешках у гирлі Дніпра заснував Олешківську Січ. Через складні умови життя та внаслідок татарської сваволі козаки неодноразово намагались повернутися на рідні землі, проте завжди вагою власного авторитету кошовий нейтралізував ці намагання. З іншого боку йому постійно доводилося залагоджувати справи запорожців з кримським ханом і турецьким султаном, присікати татарські утиски козаків, а навіть домагатись певних пільг. З 1729 відійшов від участи в політичних справах. Помер і похований на Кам’янській Січі. Наступного року після його смерти Кам’янська Січ припинила існування. Мав сина Василя, якого після падіння Батурина (1708) московити схопили у Верхньому Салтові й невдовзі він помер. Після Полтавської битви московити викопали мертве тіло Василя, обезголовили та повісили на дереві.