Климентина Попович-Боярська – письменниця, вчителька, активістка жіночого руху Галичини (160 років тому)
160 років тому:
3.02.1863 – у с. Велдіж, нині Шевченкове на Івано-Франківщині народилася Климентина Попович-Боярська, письменниця, вчителька, активістка жіночого руху Галичини. Батьки виховували в дусі лояльности до Австрійської імперії та польського патріотизму, тож на початках не володіла українською мовою. Закінчила гімназію у Львові. Вчителювала у селах Жовтанці та Честині на Львівщині. В середині 1880-х під впливом Івана Франка розпочала літературну діяльність. Франко схвально відгукнувся про літературні починання Климентини, сприяв друку її поезій, жваво листувався з нею. Друкувалася в часописах «Зоря», «Діло», «Літературно-науковий вісник», календарі «Просвіти». 1890 вийшла заміж за священника Омеляна Боярського та переїхала з ним у с. Вашківці на Буковині. 1901 з сім’єю повернулася в Галичину в с. Новосілка-Костюкова, нині Новосілка Заліщицького району Тернопільської области. 1941 при втечі радянських військ, червоні без жодного приводу на порозі хати розстріляли чоловіка о. Омеляна. Мала двох синів і двох доньок, які при відступі німців емігрували, та згодом оселились в Америці. Померла у с. Бабинці на Тернопільщині 1945.
П.С. Московськомовна Вікіпедія либонь з похмілля дописалась до того, що Климентина Попович-Боярська є «совєтская писательніца». Таки влучно народна мудрість каже, що «москаль, де дихне там брехне».
ДЕ БОГ МІЙ?
Бог мій, то сила, що світ безмежний
В вічному ладі тримає,
Що в сонці тліє, що в землі дише,
І в крові моїй кружляє.
Бог мій, се правда, добро велике,
Життя нового надія,
Се та безсмертна і не пропаща
Людськости нової мрія.
Йому молюсь я. Моя молитва,
Се мої сльози й надії,
Се життя тіла, духа ширяння,
Радощі й болі тяжкії.
Се пісня тая, що з мізку мого,
З гадок крилатих зростає;
Се те гаряче чуття любови,
Що у тій пісні співає.
А моє небо не там високо,
Не таке зимне, блискуче,
Щоб не дійшло туди людськеє око,
Людське благання болюче.
Воно близенько, ось коло тебе,
Невільний брате, сіромо!
На братній груді, в братній любові,
Стане усім нам відомо.