Іван Куровець – лікар, дійсний член НТШ, громадсько-політичний діяч (160 років тому)
160 років тому:
17.01.1863 – у с. Батятичі на Львівщині в сім’ї священника УГКЦ народився Іван Куровець, лікар, дійсний член НТШ (1918), громадський та політичний діяч. Навчався у Львівській академічній гімназії та Медичній академії у Відні (1882-1887). Член та голова (1883-1885) віденського студентського товариства «Січ». Значною мірою формувався під впливом Івана Франка. Після завершення навчання два роки стажувався у Відні, відтак розпочав приватну практику в Калуші (нині Івано-Франківська область), де пропрацював більш як чверть століття. Один з фундаторів Народного дому в Калуші, долучився до створення та фінансування великої бібліотеки при Народному домі, яку під час Першої світової війни московські окупанти повністю спалили (це в них на генетичному рівні). Фінансував будівництво храму Св. Архистратига Михаїла (1904-1911), почесний член церковного комітету. Співзасновник місцевої філії «Хлопського банку». Один із засновників Руського (Українського) лікарського товариства (1910). Активний діяч Української національно-демократичної партії (УНДП), від якої у 1908 та 1912 обраний послом до Галицького крайового сейму. Видавець двотижневика УНДП «Калуський листок» (1912-1914). За часів ЗУНР у Львові. Член Української національної ради, державний секретар (міністр) здоров’я в уряді ЗУНР (1918-1919). Організатор санітарної служби УГА, налагодив роботу шпиталів та лікувальних закладів Галичини, зупинив поширення в краю інфекційних захворювань, що масово ширились через воєнні дії. Після війни голова (1920-1922) та почесний член (1927) Українського лікарського товариства, заступник голови природничо-лікарської комісії НТШ (з 1924), декан медичного факультету Українського таємного університету (1921-1925). Співзасновник і член ЦК Українського національно-демократичного об’єднання (1925), голова видавничої комісії товариства «Просвіта» та надзірної ради видавничої спілки «Діло» (1921-1931). У львівський період велетенських зусиль докладав для розбудови «Народної лічниці» – української медичної установи для мешканців краю, що діяла на засадах добровільности. Від 1923 голова Товариства «Народна лічниця». Одружений з Цецилією Бурачинською, син Андрій помер 1912 від важкого захворювання в Абації, син Петро загинув 1915 у бою на березі річки Сочі в Італії. Помер у Львові 1931.
