Іван Іванець – художник, мистецький критик, редактор, видавець, фотограф (130 років тому)

130 років тому:

9.01.1893 – у с. Новосілки-Гостинні на Львівщині народився Іван Іванець, художник, мистецький критик, редактор, видавець, фотограф. Одружений з Л. Паращук (донька скульптора Михайла Паращука). Батько Йосип був священником УГКЦ, мати Михайлина (з дому Рошкевич) займалася літературною працею. Закінчив гімназію у Львові, студіював право на юридичному факультеті Львівського університету. Паралельно навчався у Вільній академії мистецтва у Львові (1912-1914), батального малярства у відомого польського художника Станіслава Батовського-Качора, розпочав студії на вечірніх курсах Львівської художньо-промислової школи. З початком Першої світової війни доброволець Легіону Українських січових стрільців. Під час Карпатських боїв старший десятник, згодом – командант чоти, командант відділу протигазової служби (1917). Співзасновник мистецького об’єднання «Пресова кватира УСС» (разом з О. Куриласом, Ю. Буцманюком, П. Холодним-молодшим, Л. Перфецьким, Ю. Назараком) завданням якої була культурно-просвітницька діяльність та збирання, збереження і поширення матеріалів з історії Легіону УСС. 1.07.1917 у бою під Конюхами потрапив у московський полон, проте з початком революції повернувся в Україну та у Києві вступив до УСС, учасник польсько-української війни (1918-1919), поручник УГА. В бою під Махнівкою (04.1920) загинула більшість його фотоархіву (близько 3 тисяч фотографій). Член Стрілецької ради (1921). Інтернований у таборі вояків УГА в м. Ліберці в Чехії (1922), згодом в Яброчне (Німеччина). Учасник мистецької виставки в таборі інтернованих у Йозефові (1923) та Першої виставки українських друків у Празі (1924), співпрацював з часописом «Український скиталець». Закінчив юридичний факультет Карлового університету в Празі (1926), доктор права. Паралельно навчався в Українській студії пластичного мистецтва в класах І. Кулеця та С. Мако (1923-1927). У 1927 повернувся до Львова. Від початку 1930-х працівник пресового концерну Івана Тиктора «Українська преса», редактор журналу «Українська ілюстрація» (1934), ілюстратор стрілецьких видань та видань «Червоної калини» (1937-1939), видавець «Червоної калини» та редактор «Календаря-альманаху» цього видавництва, в якому друкував спогади про УСС. Член Асоціації незалежних українських мистців (АНУМ), учасник виставок Українського товариства прихильників мистецтва та Польського товариства приятелів образотворчого мистецтва. В часи першої більшовицької окупації намагався налагодити співпрацю з радянською Спілкою художників. В період німецької окупації голова Спілки українських образотворчих мистців у Львові (1942-1944), директор галереї мистецтва (1941-1943), співпрацював з військово-історичним відділом Військової управи дивізії «Галичина». Не очікуючи нічого доброго від більшовиків у липні 1944 виїхав до Відня. Проте, бажаючи бути ближче до Львова, у 1945 перебрався до Кракова, де був заарештований СМЕРШем та вивезений в Сибір. Помер у концтаборі м. Солікамськ Пермської области Московії 1946.

Велика частина творчости присвячення бойовому шляху УСС, творив також у жанрах пейзажу, натюрморту, портрету, батальних сцен. Серед мистців вирізнявся майстерністю зображення коней. Малював у стилях реалізму, імпресіонізму та експресіонізму. 1952 у Львові в Національному музеї комуністичні вандали знищили понад 2 тисячі творів визначних українських мистців, в тому й 15 олійних полотен, 61 графічну роботу, 20 альбомів малої графіки, акварелей і рисунків Іванця. Тоді дивом зберігся лише один твір – «Незнаний стрілець». Вцілілі твори майстра зберігаються у державних музеях і приватних збірках Львова, Словаччини, Чехії, США.