Ірина Гоменюк – майстриня народного декоративного розпису (110 років тому)
110 років тому:
7.05(26.04).1913 – у с. Війтівка, нині с. Родниківка на Черкащині области народилася Ірина Гоменюк, майстриня народного декоративного розпису, Заслужений майстер народної творчости УРСР (1988), член Національної спілки народних майстрів України (1992). Батько, Остап, був знаним в околицях різьбярем по дереву, мати Ганна, розписувала хати. У віці 11 років стала круглою сиротою. Через рабське колгоспне життя жодного дня не навчалася у школі, чоловік загинув на фронтах Другої світової війни, вдруге заміж не вийшла. По війні працювала санітаркою в Умані, доглядала літніх людей. З дитинства почала розписувати хати, великою мірою техніки настінного розпису навчилася від тітки по матері – Катерини Шелепко. Малювала пензликами зробленими з лісової трави (для кожного кольору окремий пензлик). Два десятиліття після війни не малювала, аж поки в середині 1960-х про дивовижний талант Ірини та її сестри Софії випадково дізнався художник і мистецтвознавець Нарціс Кочережко. Згодом про «не бачені» квіти та листочки «не такі які ростуть на світі» він написав: «Спробував їх класифікувати – немає схожих. Відзняв більше тисячі елементів і зупинився: адже майстриня просто не здатна на повторення – її образний світ неповторний!». З трудом вмовив вже в літах жінку знову взятись до пензликів. 1967 у Київському музеї Тараса Шевченка відбулась перша виставка сестер Гоменюк на яку захоплено відгукнулись скульптор Іван Кавалерідзе та академік Михайло Дерегус. Вражений вишуканістю та глибиною національної самобутности робіт сестер Кавалерідзе відзначив: «Тисячоліття готували Вашу появу – тисячоліття пам’ятатимуть про Вас! Ярина і Софія Гоменюк. Ви самі не знаєте, що таке Ви є для нас, художників». Опрацьовувала декоративні шаблони для Київського експериментального керамічного заводу. Учасниця численних виставок, зокрема в Японії, та персональних в Умані (1977) і Києві (1980). Померла в Умані на Черкащині 1989.
