І один у полі воїн! (До 90-річча Романа Колісника)
Йосиф Сірка
Все залежить не тільки від поля, але й від воїна. Про те, що одна людина може також боротись з цілою армією брехунів довів Роман Колісник своїм життям і, зокрема, коли йдеться про правду щодо Української дивізії Галичина.
Доля Романа Колісника, який народився 10 жовтня 1923 року в селі Товстеньке Чортківського району на Тернопільщині, склалася інакше, ніж у десток тисяч його ровесників, які у молодому віці полягли у боротьбі за незалежну Україну.
Тисячі борців за незаженість загинули у боротьбі за волю з большевицьким окупантом та нацистським загарбником. Молоде покоління Романа Колісника не мало на меті заробити на чужині гроші, щоб купити гарні речі – авта, компютори,годинники, телефони, одяг та інші привабливі предмети. Незважаючи на те, що молодь виховували у патріотизмі до СССР, чи Польщі, вона знала, що її батьківщина окупована і її потрібно визволити. Саме патріотичний ідеалізм привів і Романа Колісника до добровольців – в дивізію Галичина.
Німецький майор Вольф-Дітрих Гайке у своїх спогадах підтвердив, що воїни дивізії Галичина були українськими патріотами (Wolf-Dietrich Heike „Sie wollten die Freiheit”, 1988). Москва, через своїх сатрапів в Україні, намагалася паплюжити дивізію Галичина, забуваючи про дві дивізії генерала Власова, про армії Словаччини, Угорщини, Румунії та інші чужі дивізії, які боролися на боці гітлерівської армії.
Справедливий погляд на дивізію Галичина ще й досі в Україні паплюжать спільники Гітлера і Сталіна комуністи України. Забуваючи про комуністичні звірства, комуністична пропаґанда бореться проти українських патріотів під лозунґом „антифашизму”, щоб відволікти увагу від злочинів комуністичного режиму в Україні. І саме Роман Колісник є тою особою, яка вклала величезну працю в те, щоб очистити добре ім’я дивізії Галичина. Він доклав зусиль, щоб пояснити заснування, мету та існування дивізії.
Р.Колісник не тільки переклав спогади Гайке на українську (Українська дивізія „Галичина”; Історія формування і бойових дій у 1943-1945 рр., Торонто-Париж-Мюнхен 1970), але й зайнявся дослідницькою працею. Він шукав матеріяли в архіві Гіммлера в Національному архіві у Вашинґтоні, дослідив та опрацював протоколи Військової управи Української дивізії Галичина.
Вагомим внеском у встановленні правди про Українську дивізію Галичина стала поява книжки Р. Колісника „Військова управа та Українська дивізія Галичина” (Київ, Ярославів Вал 2009). Мало хто знає в Україні, що 25 квітня 1945 р. дивізію переіменовано на 1-шу Українську Дивізію Української Національної Армії і воїни складали присягу під українським національним прапором боротися зі зброєю в руках за свій Народ і свою Батьківщину-Україну!
На основі опрацьованих Колісником матеріялів можна було б створити серії фільмів про визвольну боротьбу українців. Сподіваймось, що колись таки українське телебачення та кіно звернеться до героїчної сторінки української історії і її боротьби за Незалежність.
Роман Колісник пройшов шлях молодого дивізійника через Австрію у Німеччину, а згодом до Австралії, а пізніше перебрався до Канади, бо вважав, що тут зможе більше зробити для України. І він не помилився. В Канаді він був активним членом української громади і активно допомагав українським дисидентам, рідним і знайомим. Завдяки йому Тернопільський обласний краєзнавчий музей поповнився численними документами про Українську дивізію Галичина та її воїнів.
Сьогодні Роман Колісник, член Спілки письменників України, визнаний письменник, журналіст, науковець, що задокуметовано у книзі Ярослава Гайдукевича „На життєвих і творчих перехрестях: Роман Колісник” (Тернопіль, Джура 2012).
Перу Р.Колісника належать сотки творів та статей, серед яких зокрема привертають увагу повість „Останній пострір”, „Найкращі хлопці з Дивізії”, „Довкола світу”, „Еріка”, „Від Адама до Леоніда ІІ” та ін.. Колісник і досі не склав „зброї”, його заслугою ще й сьогодні виходять „Вісті комбатанта”. Цей журнал Головної Управи Об’єднання колишніх вояків українців в Америці та Головної Управи Братства кол. Вояків 1-ої УД УНА вміщує спогади та цікаві статті, пов’язані з минулим і сучасним України.
Багато із подвижників Романа Колісника не дожили і 20 років, бо загинули у боротьбі за волю України, мало вже залишилось і з тих, що можуть згадати про героїчну боротьбу. Дивізійник Роман Колісник вже на 91 році життя доклав зусиль до того, щоб наступні покоління довідалися правду про борців за Незалежну і цим він довів, що і один у полі воїн, якщо має добру зброю, а зброєю пана Романа є не перо, але комп’ютер, який швидше за перо вкарбовує правду, яку вже ніхто не зможе вивернути.
Отож, і вік не є перешкодою, коли тобою керує зусилля до правди, до волі, до Незалежної Батьківщини! Під сучасну пору Україна стоїть перед вибором – куди спрямувати долю: до азіятського ярма, чи до вільної і рівноправної Европи? Саме життєвий шлях Романа Колісника дає пораду і вказівку, бо коли був би він потрапив до комуністичного полону, то був би „підкорював” Сибір, а українська нація була б втратила палкого патріота, письменника, журналіста, наукового дослідника і надзвичайно чуйну і гуманну людину.
