Григорій Лакота – Перемисько-Самбірський єпископ-помічник, блаженний УГКЦ (140 років тому)

140 років тому:

31.01.1883 – у с. Голодівка, нині Задністряни на Львівщині народився Григорій Лакота, Перемисько-Самбірський єпископ-помічник, блаженний УГКЦ.

Навчався у Львівській академічній гімназії, Львівській духовній семінарії та одночасно богословському факультеті Львівського університету (1903-1908), в Інституті св. Августина у Відні (1910-1913). 1908 у Перемишлі хіротонізований на священика, доктор богослов’я (Відень, 1911). Професор Перемиської духовної семінарії (1914-1926) та її ректор (1918-1926). Історик, архівіст, член-засновник історично-правничої секції Наукового Богословського товариства (1923). Упорядкував архів Перемиської капітули, описав корону Данила Галицького, перероблену на митру Перемиських владик.

1926 хіротонізований на Перемиського єпископа-помічника. Єпархіальний консистор (1918-1939) та Генеральний вікарій (1924-1939) у Перемишлі, адміністратор прокатедрального собору в Ярославі, управитель західної частини єпархії (по Краків) окупованої німцями (1939-1941). Перед приходом більшовиків не захотів емігрувати до Німеччини вважаючи, що в часи переслідувань повинен бути з власним народом. На пропозицію виїхати в якусь віддалену місцевість Польщі та перебути лихоліття відповів: «Як буде така воля, що нас вивезуть, то може так треба… може нас там чекає хоч би одна душа, що потребує нашої помочі, може від цього залежить її спасіння, то варто для неї посвятитися». 1946 насильно депортований до УРСР, де через небажання перейти на московське православ’я засуджений на 10 років позбавлення волі. В таборі, незважаючи на вік, намагався нарівні з усіма виконувати найважчу роботу, за терпеливість та служіння потребуючим співв’язні називали «ангелом в людському тілі». Нелегально правив Літургію, таємно висвятив на священика монаха Євстафія Смаля. Помер у поселенні Абезь, Комі АССР (біля Воркути) 1950. З огляду на великий авторитет серед каторжан начальство погодилось на нечувані для системи поступки: похоронити за християнським звичаєм, у справжній труні з вирізьбленими ромбиками та з покладеними на грудях енколпіоном і панагією. Через багато років це дало змогу ідентифікувати останки, які влітку 2001 перевезено в Україну. 2001 у Львові Папою Іваном-Павлом ІІ проголошений блаженним.

«Нема такого стану в суспільстві, щоб не дозволяв чи не уможливляв освячувати самого себе. (…) І ніхто з нас не може мати в цьому якоїсь перешкоди. При ріллі й ремеслі, у фабриці й торгівлі, в канцелярії й стодолі, в школі й при кухні можна себе освячувати, як освячується чернець у монашій келії. Бо освячуватися можна не тільки коліноприклонно зо зложеними руками до молитви, але покутувати, робити добрі постанови і сердечно духом молитися можна теж й тоді, коли в наших руках сокира або молот, серп або коса, ножиці або шило, перо, голка, долото чи пензлик».

«В спасенному ділі освячення себе не можуть спиняти нас ні не пригожі обставини, ні невідповідне окруження, ні злі приклади других. Чим більше несприятливих обставин і перешкод в нашому освяченні, тим більше має бути наша душевна праця й старання за наше освячення, тим більше треба нам зблизитися до Христа Господа, тим сильніше Його визнавати і наслідувати в нашому житті. Так поступали всі правдиві Христові ісповідники, що в дуже несприятливих часах і обставинах, між невірними й безбожними у всіляких терпіннях і невигодах освячували себе і зростали на душевних силах і геройських чеснотах».

Блаженний священномученик Григорій Лакота.