Федір Ернст – історик-мистецтвознавець, теоретик і фундатор українського мистецтвознавства (80 років тому)
80 років тому:
28.10.1942 – в Уфі як «німецький шпигун» розстріляний Федір (Теодор-Ріхард-Едуард) Ернст, історик-мистецтвознавець, теоретик і фундатор українського мистецтвознавства, музеєзнавець, подвижник пам’яткоохоронної справи. Походив з родини німецького колоніста. Закінчив гімназію у Глухові, два курси Берлінського університету, історико-філологічний факультет (кафедра історії мистецтв) Київського університету (1910-1914). З початком Першої світової війни як німецький підданий засланий в Оренбурзьку губернію, після війни повернувся до Києва, завершив навчання, залишений в університеті професорським стипендіатом. Працював в пам’яткоохоронній та музейній сферах, професор Археологічного інституту та Художнього інституту в Києві, знаний фахівець з історії української архітектури та образотворчого мистецтва. Учасник численних експедицій для пошуків, дослідження і збереження пам’яток української архітектури і мистецтва, археологічних розкопок, організатор виставок, укладач музейних експозицій. Один з фундаторів Київської картинної галереї, Музею мистецтв ВУАН (нині Музей мистецтв ім. Б. і В. Ханенків), Києво-Печерського, Кирилівського та Чернігівського заповідників, низки інших музеїв. Докладав усіх можливих зусиль для збереження архітектурних пам’яток міст і сіл України від розграбування та знищення більшовицькими вандалами, усіма способами протидіяв розпродажу та розпорошенню скарбів українських музеїв. Член Київського товариства охорони пам’ятників старовини та мистецтва, дійсний член НТШ, член Історичного товариства ім. Нестора Літописця, член Товариства діячів українського пластичного мистецтва, дійсний член Всеукраїнського археологічного комітету ВУАН, вчений секретар ВУАК. Член комітету з упорядкування Шевченкової могили та комітету з спорудження пам’ятника Т. Шевченку у Харкові. Автор численних мистецтвознавчих монографій і статей, зокрема найкращого довоєнного путівника по Києву. 1933 заарештований у справі Української військової організації та участь у німецькому контрреволюційному підпіллі й засуджений на 3 роки виправних робіт на будівництві Біломор-Балтійського каналу. Після звільнення організатор Казахської національної художньої галереї в Алма-Аті, науковий працівник Башкирського художнього музею в Уфі. Народився у Києві 1891.
