До 125 років Батька “Союз”
Слово “Союз” для зрілого українця родженого у США, на відміну від українця родженого в Україні, викликає приємні сентименти. 125 років тому повстала чи не перша і найстарша сьогодні українська установа у США. Творили її зокрема переселенці з Західної України спочатку поселившись при копальнях вугілля у західній частині штату Пенсильванія. Можна було їх характеризувати заробітчанами, одначе коли ближче приглянутись і брати під увагу польські дії які відбувалися у Східній Галичині у той час включно з перебранням поляками та іншим національностями господарств переважно українців чи русинів, то причини переселення були не менше політичними. На тому скористала Америка, а згодом і українська нація.
Український Народний Союз був оформлений як братська асекураційна установа, здається комерційна але неприбуткова, для людей які потребували гуртової взаємної допомоги і асекурації. Треба було ставити церкви, тобто її будувати, щоби женитися, хрестити своїх дітей, а остаточно і треба було асекурації – тобто способу заплатити за власний похорон. Життя по копальнях було не тільки ризиком – чим але навіть без інцидентів не приносило надії довготривалості. Згодом для комунікаційних потреб оформлено щоденник, часопис “Свободу” в українській мові, опісля ”The Ukrainian Weekly” в англійській мові, дитячий журнал “Веселка”, придбано і розбудовано оселю відпочинку, розваг та зустрічей молоді яку названо відповідно “Союзівка”, навіть побудовано перший і чи не єдиний досі український хмародер у США, у місті Джерзі Ситі. Фактично, не було важної події в українському житті у США до якої не доклали зусиль діячі Батька “Союзу” та його різних мереж.
Недавно я був на ювілейному концерті у штаті Ню Джерзі, осідку сьогоднішнього УНС. Концерт відбувся на високому мистецькому рівні з чисельною участю громади як вияв пошани до УНС. Правда концерт був задовгий. Але я був би ще висидів бо мені бракувало промови про УНС, чомусь хотілось почути мабуть давно відому історію того УНС, почути імена і прізвище його довголітніх трудівників. Тому у час цієї культурної програми при звуках приємної музики і танцю, я занурився ностальгічно у мої власні спомини про УНС, про його славних і дуже часто особливих діячів, його колоритні конвенції, бурхливі зібрання головного уряду, тощо. Я мав велику честь двічі служити членом Головного Уряду УНС. Правда я був в опозиції до керівничої верхівки, але тим не менше спомини незабутні, приємні хоча інколи і тривожні.
В глибині моїх особистих міркувань з нагоди ювілею, я запитався себе, що дав УНС українській діаспорі у США? Я дав собі відповідь яка прийшла у голову дуже швидко. Фактично він дав основу, тобто фундамент, духовну і матеріальну інфраструктуру – перші церкви і культурні доми чи клуби, організаційну сітку та перших провідників. До цього можна додати, що через Союз впроваджено західну демократичну систему громадського життя. На конвенціях УНС хто будь виключно через свою здібність чи навіть популярність міг бути обраним до Головного Уряду. В додатку УНС дав основні мережі комунікації та головний осідок зустрічей для української молоді. Про детальну історію УНС та української діаспори у США можна навчитися з перегляду його часописів що УНС зберіг у цифрові формі. Є також відомі історичні праці про Союз, та загально про українців в Америці, альманахи, тощо. Найголовніше мабуть це провідний елемент Союзу, здається звичайних собі людей які дали підставу для найбільших зрушень українців в США, таких як оформлення центральної репрезентації українців в США, Українського конгресового комітету Америки, побудови пам‘ятника Тарасові Шевченкові у Вашингтоні, вплив на поширення інформації про Голодомор серед американців, а навіть здобуття визнання незалежної української держави речниками Білого Дому, Держдепартаментом і Конгресом США. УНС був ключовим взагалі в організаційних питання української діаспори і не тільки в Америці, оформленням Світового конгресу Українців. Першим президентом СКУ з Америки був головний предсідник УНС який також був екзекутивним віце–президентом УККА з тої причини. Можна переобчислити багато більше заслуг. До речі важко уявити собі здобутки української громадськості у США без УНС.
В ретроспективі нашої, тобто української, історії у США, а зокрема історії УНС, його творці, довголітні трудівники та службовці заслуговують на велике признання не тільки від української діаспори але і від сьогоднішньої України. Коли говорити, що найкращими послами України у США це українська діаспора то у першу чергу тут заслуга УНС та напевно найбільш впливових українських мереж які створив та профінансував УНС. До збереження цієї діаспори з мандатом допомоги батьківщині хіба ніхто не зробив більше. Бо без перебільшення можна ствердити, що Батько “Союз” і Мати “Свобода” породили у США дитя що назвалося українська зорганізована діаспора. Ця діаспора виростала також і незалежно але її порід і напрямлення прийшло від її родичів. У відзначення великої річниці 125 років, мабуть це замало наголошено. Честь і слава Українському Народному Союзу! Я схиляю голову перед його основоположниками і довголітніми трудівниками.
12 листопада 2019 року Аскольд С. Лозинський
