Діонісій Балабан – Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси (360 років тому)
360 років тому:
10.05.1663 – у м. Корсунь, нині Корсунь-Шевченківський на Черкащині помер Діонісій Балабан (в чернецтві Іларіон), Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси (1657-1663). Походив з давнього шляхетського роду. Навчався у Києво-Могилянському колегіумі. Після завершення навчання прийняв монаший постриг. 24.09.1650 хіротонізований на єпископа, єпископ Холмський (1650-1652), єпископ Луцький і Острозький (1654-1655). За підтримки гетьмана Івана Виговського 6.12.1657 обраний Митрополитом Київським, Галицьким і всієї Руси, інтронізований 28.02.1658. Відмовився прийняти свячення від Московського патріарха, вважаючи його неканонічним; благословення на митрополичу катедру отримав від Константинопольського патріарха Парфенія. Підтримував прозахідну політику гетьмана І. Виговського, обороняв незалежність Української Церкви від Московії та її канонічну єдність з Константинопольською патріархією. Брав участь у складанні умов Гадяцької угоди з Річчю Посполитою (1658), за якою зокрема Київський митрополит отримував місце в сенаті, а Православна Церква низку гарантій та привілеїв. Підтримав придушення виступу Пушкаря (1658), застерігши бунтівників про відлучення від Церкви. Був противником Юрія Хмельницького через його недолугу зовнішню політику. Щоби уникнути загрози репресій з боку Москви та зберегти можливість вільно сповняти митрополичий уряд 1658 переніс митрополичу резиденцію з Києва, в якому квартирувала московська військова залога, до Чигирина. Згодом переїхав до Корсуня. Цим скористалася Москва і місцеблюстителем Київської митрополії призначила єпископа Лазаря Барановича, а 1661 – Методія Филимоновича, якого в Москві хіротонізовано на єпископа Мстиславського. Балабан не визнав цих призначень, вважаючи їх неканонічними і цього ж року висвятив на Мстиславську катедру архимандрита Йосипа Нелюбовича-Тукальського. Ці дії Київського митрополита підтримали наказний гетьман Лівобережної України Яким Сомко, козацька старшина та вище духовенство. Після зречення Юрієм Хмельницьким гетьманської булави в Канівському монастирі (за іншою версією у Чигиринському монастирі) постриг його у монахи (1663). 28.09.1659 канонізував преподобного Йова Почаївського та благословив відкрити могилу з його мощами, які виявилися нетлінними. Похований у Корсунському Онуфрієвському монастирі, нині Спасо-Преображенський жіночий монастир. Рік і місце народження невідомі.
