Битва під П’яткою 1593 (430 років тому)
430 років тому:
2.02.1593 – в битві під П’яткою на Житомирщині шляхетські війська під командуванням київського воєводи Костянтина Острозького розгромили повсталі козацькі війська під командуванням Криштофа Косинського – здрібнілого шляхтича з Підляшшя. Повстання розпочалось 17.12.1591 виступом загону реєстрових козаків Косинського і переросло в перший великий протипольський збройний виступ в Україні. Причиною цього невдоволення були ухвалення Сеймом Польщі у 1590 «Порядку щодо низовців і України», згідно якого нереєстрове козацтво підлягало ліквідації, на Січі мала бути поставлена залога з реєстровців, а також затримка платні реєстровим козакам. Формальним приводом стало привласнення білоцерківським старостою князем Янушем Острозьким маєтку Косинського. Невдовзі повстання охопило Київське, Волинське, Брацлавське і Подільське воєводства та почало загрожувати пануванню Речі Посполитої в Україні. Повстанці громили шляхетські маєтки, здобували міста та містечка, проте все ж не мали якогось окресленого плану дій та й саме повстання мало стихійний характер. Польський король Сигізмунд ІІІ Ваза розглядав виступ як особистий конфлікт Косинського з Острозьким, проте все ж в січні 1593 видав універсал про організацію шляхетського ополчення. Магнати, українська та польська шляхта мобілізували великі військові потуги, які й розгромили повсталих. Невдовзі Косинський спробував організувати новий виступ, проте в Черкасах був убитий слугами черкаського старости князя О. Вишневецького. І все ж незважаючи на поразку сеймова ухвала 1590 була денонсована, а учасники повстання отримали амністію. Але найголовніше значення цих подій в тому, що козацтво усвідомило свою силу та здатність чинити організований опір наслідком чого стала серія нових повстань, що врешті призвели до падіння Польщі та становлення Української козацької держави. З цим першим масовим виступом соціальна ідея вільного козацького стану навічно закріпилась в свідомості українського народу і попри подальші століття національної неволі та недержавности не дала розчинитись нації серед народів-загарбників.
Замість постскриптум. Шукаючи союзників Косинський звернувся з проханням про допомогу та відповідно протекторат до Московського царства. Звісно московський цар Федір Іванович війська не дав, обмежившись дрібною подачкою грішми та сукном, але у листі відповіді проголосив себе царем Запорозьким, Черкаським та всього Пониззя.
