Борис Грінченко – письменник, педагог, мовознавець, етнограф, громадсько-політичний діяч (160 років тому)
160 років тому:
9.12(27.11).1863 – у дрібноміщанській родині на Харківщині народився Борис Грінченко, письменник, педагог, публіцист, мовознавець, лексикограф, етнограф, громадсько-політичний діяч. Співзасновник таємної організації «Братство Тарасівців» (Харків, 1892). Активний діяч піднесення освітнього рівня народу, який вважав головним чинником формування свідомої української нації. Організатор найбільшого в підмосковській Україні (Чернігів) видавництва книжок для народу. Редактор київських газети «Українська думка» та журналу «Нова громада», керівник київської Просвіти. Співзасновник Української Радикальної Партії (1904). Автор 4-томного словника української мови на 68 тисяч слів, який до нині не втратив актуальности та є одним з найкращих у слов’янській лексикології, а також фундаментальних етнографічних, мовознавчих, літературознавчих, педагогічних праць, історичних нарисів, перших підручників з української мови й літератури. Помер на лікуванні в Італії 1910. Похований у Києві. Похорон вилився у масовий антиурядовий виступ української громадськості.
З програми «Братства Тарасівців»: «Ми мусимо дбати про те, щоб українська мова запанувала скрізь на Вкраїні: в родині, в усяких справах, як приватних, так і загально суспільних, у громаді, у літературі і навіть у зносинах з усіма іншими народами, що живуть на Україні».
З листа Марії Гладиліни до нареченого Бориса Грінченка: «Ми любимо один одного, у нас тепер одна душа, але любов до України і спільна праця на користь їй ще дужче з’єднають нас і дадуть силу перемогти все. Але ти це й сам розумієш ще краще мене… Твоя Маруся».
