«Березіль» – розстріляне відродження (100 років тому)
100 років тому:
31.03.1922 – імовірна дата заснування Лесем Курбасом у Києві театру-студії «Березіль» (назва від першого весняного місяця березня-березоля), перша вистава «Жовтень» відбулась 7 листопада 1922. «Березіль» Курбас створив на базі трупи «Молодого театру», заснованого ним ще у 1918. Від початків театр став промотором європейського модернізму та авангардизму на українській сцені, хоч не цурався й класичних творів української та світової драматургії. Курбас був переконаним, що театр має формувати принципи, а не фотографічно відображати повсякденне життя. Своє творіння він назвав філософським театром, який примушував думати, а не вдовольнятись пропагандивною ширпотребівською картинкою. І він таки часто домагався свого, коли у 1920-х його вистави провокували спалахи літературних дискусій. В часах найбільшого розвитку як мистецьке об’єднання «Березіль» нараховував 6 акторських студій (три у Києві, в Білій Церкві, Умані й Одесі), близько 400 акторів, режисерів, художників, режисерську лабораторію, мюзик-хол, музей та 10 комітетів, навіть видавав часопис «Барикади театру». На окремі підрозділи покладалось завдання проб і пошуків у різних сферах театрального мистецтва, розробки нових методів навчання акторів та режисерів. У 1925 за сприяння Всеукраїнської Академії наук при «Березілі» засновано студію мови для опрацювання спеціальної театральної термінології та підготовки термінологічного словника у галузі театральної справи. Мистецьке об’єднання уславилось такими особистостями як Амвросій Бучма, Мар’ян Крушельницький, Наталія Ужвій, Йосип Гірняк, Валентина Чистякова, Олександр Сердюк, Данило Антонович, Іван Мар’яненко, Федір Радчук, Антоніна Смерека, Лесь Подорожній та інші. 1926 театр переведено з Києва до Харкова, що було визнанням як найкращого театру республіки. В столиці радянської України Курбас плідно співпрацював з художником-новатором Вадимом Меллером та драматургом Миколою Кулішем. В Харкові за творами Куліша поставлено «Народний Малахій» (1928) та «Мина Мазайло» (1929), які спричинили всеукраїнську літературну дискусію та всеукраїнський театральний диспут. Проте ці ж п’єси стали приводом для розгортання кампанії цькування Курбаса й Куліша. Їх звинуватили у викривленні радянської дійсности, недоступности масам, відриві та нехтуванні «багатющою скарбницею досягнень російського театру та російської драматургії», буржуазному націоналізмі та контрреволюції. Наприкінці 1933 Курбаса звільнили з посади художнього керівника театру, потім заарештували, вислали на Соловки, а далі розстріляли. 1935 театр «Березіль» ліквідували, натомість авторський колектив долучили до трупи Харківського українського драматичного театру ім. Т. Шевченка.
