Андрій Бандера – священник УГКЦ, батько провідника ОУН Степана Бандери (140 років тому)

140 років тому:

11.12.1882 – у м. Стрий на Львівщині народився Андрій Бандера, священник УГКЦ (1906), батько провідника ОУН Степана Бандери. Закінчив Стрийську гімназію та богословський факультет Львівського університету (1906). Ще з гімназіальних часів член Української народно-демократичної партії, член НТШ (1910). На доручених парафіях провадив активну громадську та просвітню працю. Від початку листопада 1918 один з організаторів української влади у Калуському повіті, делегат Української Національної Ради ЗУНР у Станіславі (1919), капелан УГА (1919-1920), учасник боїв на Правобережній Україні проти більшовицьких та денікінських окупантів; надаючи духовну опіку українським воякам заразився і перехворів тифом. Парох с. Старий Угринів, нині Калуського району (1920-1930), с. Воля Задеревацька, нині Стрийського району (1930-1936), с. Тростянець, нині Долинського району (1936-1941). 1922 померла дружина і священник самотужки виховував семеро дітей (наймолодшому Богдану було 2 роки, Оксані ще не виповнилось 4, давши їм міцну духовну й національну формацію та добру освіту; при цьому не послабив духовної та просвітницької праці серед селян. В кінці 1928 заарештований польською поліцією разом із сином Степаном тільки за те, що відслужив панахиду на могилах УСС в присутности 300 парафіян. Вдруге заарештований із сином Степаном 1930 за підготовку зустрічі Митрополита А. Шептицького. На всіх парафіях селяни згадували отця як винятково чуйного та жертовного священника. У будь-яку пору року, навіть негоду й завірюху, на перший поклик поспішав до потребуючих, долаючи пішки чимало кілометрів, матеріально допомагав нужденним, переважно коштом власної великої родини. 23 травня 1941 разом з доньками Мартою і Оксаною заарештований як батько «руководителя краковского центра ОУН», 5 днів перебував у Станіславській тюрмі, відтак у Київській. Ще у 1940 підпільники ОУН декілька разів переконували о. Андрія з родиною переправити до Мюнхена, проте священник свідомо відхиляв усі пропозиції, мотивуючи: «Що буде моїй громаді, то буде зі мною. Не маю релігійного, духовного права і не маю права як патріот український лишати громаду… Розлучити мене з ними можуть тільки наказ моєї церковної влади або насильство ворога, остаточно смерть!». На допитах заявляв, що не є членом ОУН з релігійних мотивів, але відразу додавав, що є симпатиком українських націоналістів. А на суді, коли запитали про дітей відповів: «Я своїм дітям дав належне виховання, прививаючи їм любов до України. Світогляди моїх синів і доньок однакові». Коли ж о. Андрія запитали чи просить прощення, помилування або щось відповів відмовою. Розстріляний у Києві 1941. Похований імовірно у Биківні.

У боротьбі за волю України найвищу жертву склала уся родина Бандер:

– Марта-Марія – померла 1982 на більшовицькій каторзі в Сибіру;

– Оксана та Володимира – багаторічні в’язні московських таборів;

– Богдан – загинув як учасник похідної групи ОУН на півдні України;

– Василь і Олександр – замордовані у німецькому концтаборі Аушвіц;

– Степан – убитий агентом КҐБ.