Акція “Буря” (80 років тому)
80 років тому:
квітень 1943 – командувач польської Армії крайової Стефан Ровецький розробив детальний план польського повстання і захоплення ключових міст Західної України – Львова, Дрогобича, Станіслава (нині Івано-Франківськ), Тернополя та інших. Ідеологічним підґрунтям цього плану був розрахунок до приходу радянської армії захопити владу на землях, що були в складі Польщі до 1939 р. (західноукраїнські, західнобілоруські та частково литовські) і поставити Москву перед доконаним фактом польського суверенітету на цих територіях. Відповідно до плану польські партизанські військові формування мали бути сконцентровані в західній частині колишнього Волинського воєводства і в призначений час опанувати переправи через Буг. Через контрольовані переправи планувалось перекинути польські загони з Люблінщини та взяти під контроль Свинарські, Землицькі та Смолярські ліси. При цьому польські села східної Волині мали перетворитись на воєнізовані опорні пункти проти німців та українців.
Цей план засвідчив, що попри втрату польської державности, зокрема через недолугу довоєнну політику в питаннях національних меншин, польський еміграційний уряд не мав наміру відмовлятись від повторної окупації західноукраїнських земель та попередньої політики повної етнічної і релігійної асиміляції українців. Для вирішення цього стратегічного завдання керівництво польським рухом опору найбільшим ворогом вважало український визвольний рух і в боротьбі з ним за «східні креси» (тобто західноукраїнські землі) допускало тимчасові тактичні союзи з німецькою окупаційною владою та червоними партизанами. Небажання тодішніх провідників польської нації визнати природне право українців на державний суверенітет на власних етнічних територіях і системний терор польського підпілля та польської допоміжної поліції проти українських діячів та українських селян вже невдовзі спровокувало кривавий міжетнічний конфлікт на Волині, який з подостатком використали німецький, а відтак московський окупанти.
