Олександр Білаш - композитор, поет, педагог (20 років тому) | Український погляд

20 років тому:

6.05.2003 – у Києві помер Олександр Білаш, композитор, поет, педагог, Народний артист УРСР (1977), Народний артист СРСР (1990), Герой України (2001). У 1946 не прийнятий до Полтавського музичного училища з химерним формулюванням відмови «відсутність у абітурієнта слуху», попри те, що у нього був абсолютний слух. Закінчив Житомирське музичне училище (1948-1952) та Київську консерваторію (1957). Викладач теорії музики Київського педагогічного інституту (1956-1961). Член (з 1962) і заступник голови (з 1968) Спілки композиторів УРСР, голова правління її Київської організації (1976-1994). Уславився як композитор популярного жанру – автор музики близько 400 пісень. У доробку також 5 опер, 4 оперети, моноопери, кантати, твори для симфонічного та духового оркестру, фортепіанні концерти, ораторії, музика для 29 кінофільмів. Автор 9 поетичних збірок, член Національної спілки письменників України (2000).

У непростих умовах компартійного курсу на асиміляцію та русифікацію українців його творчість була скерована на піднесення сучасної української пісні, що нерозривно в’язалась до народних пісенних традицій. Як особисту драму сприймав анемічність української естради, засміченість теле- та радіоефіру третьорядними творами, відсутністю особистостей. Він говорив: «Я, напевно, старомодний, але в співака повинен бути голос та індивідуальність». З іншого боку постійно треба було очікувати несподіванок від радянської цензури. Для прикладу, якщо в художньої ради до музики пісні «Два кольори» зауважень не було, то в змісті вірша Д. Павличка вбачали майже контрреволюцію. «Нічого не везу додому, лиш горсточку старого полотна…» – це що, в’язень з тюрми повертається? А в поєднанні червоного і чорного кольорів ідеологічним контролерам марився бандерівський прапор ОУН. Та попри все творчість маестро стала вагомим внеском в підтримку та розвиток української музики, а багато його пісень стали народними. Великим натхненником та першою виконавицею його пісень була дружина – Лариса Остапенко. Похований на Байковому кладовищі. Народився у смт. Градизьк на Полтавщині 1931.

Я музику й поезію однаково люблю,

Хоч кажуть двох любити небезпечно

І аморально це вважають, і не ґречно,

Та я нічого вже з собою не зроблю –

Однаковісінько обох люблю.

Олександр Білаш

https://www.youtube.com/watch?v=7LChL8N8p1U

https://www.youtube.com/watch?v=W6Doi-iD8gg

https://www.youtube.com/watch?v=V6iJ_SnTMzk

https://www.youtube.com/watch?v=2hcMKU3KBtE&list=PL60VoyA03mPs3O14A48qFGZz_jciS907y

https://www.youtube.com/watch?v=rVuPZNguKMY