4 червня 2014 в Національній Асамблеї Франції в Парижі відбувся круглий стіл «Європейські цінності – яка ціна для України?». В рамках даного заходу свою думку щодо подальшого розвитку громадянського суспільства в країні, а також можливих змін європейської архітектури, пов’язаних з цією кризою, висловили Рене Поврос, президент Асоціації французько-української дружби, український історик Володимир В’ятрович, директор Інституту Національної пам’яті в Києві, а також Наталя Пастернак, голова Репрезентативного комітету українців Франції. Остання була спостерігачем на виборах в Україні 25 травня 2014.
На думку Олега Кобзистого, політичного радника посольства України в Парижі, окупація Криму і проникнення на Схід становить лише перший етап російського втручання в українські справи. Адже Москва продовжує надсилати сепаратистів в Україну. Завданням Петра Порошенка після президентських виборів є стабілізація ситуації на Сході, а також стабілізація політичного клімату в країні завдяки дочасному проведенню парламентських виборів. Вони мають завадити, зокрема, намаганням Росії дестабілізувати ситуацію на Донбасі завдяки появі терористів. Порятунок економіки є, на думку радника, можливим після надання кредитів Україні Міжнародним валютним фондом. Наразі світова спільнота підживлює країну необхідним мінімумом. Але ж в умовах загрози територіальній цілісності нагальним є сплата Україною 1, 2 мільярдів доларів Росії за газ. Лише політично-економічне зближення з Європейським союзом і дієва європейська допомога здатні позитивно вплинути на ситуацію, адже 25 червня поточного року Україна має підписати в Брюсселі економічну частину Угоди про Асоціацію з ЄС. Це має зменшити економічну залежність України від Росії, але в той же час нагальною є потреба повернення відновлення діалогу з Москвою. Петро Порошенко мусить подбати про це, аби повернути Крим Україні, незважаючи на перебування російських військ на кордоні з Україною, а також провокаторів на Сході. Зокрема, діалог Петра Порошенка і Франсуа Олланда під час вшанування висадки Союзників в Нормандії 6 червня 2014 року може вплинути на ситуацію. Росіяни домінуватимуть спочатку в Криму, аби згодом, сприяючи втраті стабільності в Україні, захопити країну загалом.
На думку Віри Нанівської, Почесного президента Міжнародного фонду перспективних досліджень в Києві, нагальною потребою є моральне оздоровлення українського суспільства. Адже за соціологічними дослідженнями фонду, 63% українців ставлять на перше місце саме боротьбу з корупцією. Саме те, що Майдан продовжує існувати як феномен, не бажаючи розходитись, свідчить про бажання людей змінити систему. Але ж теперішні уявлення про те, як саме її треба міняти, є нечіткими. Україна має вчитися європейських цінностей, хоча в період світової кризи Європейський Союз став хиткою конструкцією і зазнає критики. Не дивлячись на це, він залишається унікальним створенням в історії людства.
Саме Східноєвропейське партнерство сприятиме демонтажу радянського минулого в Україні. Цю ж думку підкреслив і Володимир В’ятрович. Україна від початку дев’яностих була єдиною країною, де завжди, окрім 1999 року, на виборах перемогали опозиційні партії. Десовєтизація була продовжена революцією 2004 року. Але ж реабілітація радянського устрою на початку двохтисячних в Росії дещо зашкодила проведенню українських реформ, бо вплинула на частину населення в Україні і Сталін, на думку історика, знову постав для цих людей, як ефективний державний менеджер. Це пояснює прихід до влади Януковича в 2010 році. Саме спроби повернути українців в радянське тоталітарне минуле призвели до Євромайдану. Стихійний «ленінопад» під час Майдану свідчить про бажання переходу до європейських цінностей, окрім Луганська та Донецька. Історично ці області зберігають інфраструктуру радянського часу. Саме це і сприяло збереженню типу людини «гомо совєтікус». На думку історика, Путін своїм втручанням захищає не російськомовне населення України, чи етнічних росіян, а саме цей ментальний тип людини. Бажання Путіна відбудувати СРСР зіткнулося з демократичними сподіваннями українців. Отже, на заваді європейському поступу України вже стоїть не Янукович, а саме Путін. Саме його бажання стримати Майдан на українській території і не допустити лібералізації Росії став причиною російського втручання. Необхідно поліпшити механізми взаємодії громадянського суспільства і влади в країни.
Олександра Кулаєва, відповідальна за бюро Східної Європи і Центральної Азії Міжнародної федерації прав людини, наголосила на необхідності врегулювання статусу кримських біженців, а також забезпечення безпеки журналістів. Саме часта зміна режимів в пострадянських країнах, на її думку, завадила дотриманню там верховенства права. Завершення судової реформи 2012 України, а також припинення насильства під час слідства сприятимуть прозорості судового процесу в країні.
Місія в складі сорока трьох французьких спостерігачів, очолювана Наталією Пастернак, спостерігала вибори в Києві, Харкові і Херсоні. Порівняно з виборами 2004 року, місія констатувала зрілість громадського суспільства в Україні, зокрема, мінімальну кількість фальсифікацій в 2014 році. 17 квітня 2014 Путін визнав на прес-конференції присутність російських військ в Криму під час проведення референдуму. Його намагання зберегти Крим у сфері впливу сприятиме зміцненню іміджу Путіна всередині Росії, зокрема, в очах олігархів. Лише згуртування українського суспільства і допомога міжнародної спільноти допоможуть мирному врегулюванню конфлікту.
Записала Марія Романова 04.06.2014
