Європа програє на Близькому Сході й на Півдні
Йонатан Гольслах, експерт із міжнародної політики і викладач Вільного Університеті в Брюсселі, відомий як фаховий аналітик і за свої точні прогнози стосовно зовнішньої політики таких авторитарних гегемонів, як червоний Китай, так і неосталіністська Росія. У фламандському тижневику «Кнак» за 5.1.20 він надрукував нову колонку під оціночним заголовком «Росія поводиться як зграя вовків, яка хижо заганяє слабку здобич». Пропонуємо вашій увазі коментар Й.Гольслаха в українському перекладі.
Редакція
«ЄС не має відповіді на політику Росії, яка використовує для себе анархію у великих регіонах європейського закордоння»,- зокрема південно-східного, перестерігає Йонатан Гольслах на початку свого коментаря, в якому далі викладає свої вельми переконливі аргументи.
На початку 2020 р. запущено новий газопровід між Росією та Китаєм. Москва витратила на цей проект 10 млрд євро, зате новий енергетичний коридор річно приноситиме їй прибл. 8 млрд євро прибутку. В той же час Німеччина і Данія, попри протести з боку Америки, продовжують добудовувати другу нитку газогону Північний Потік-2 до Європи (точніше – до Німеччини), з якого Москва отримуватиме ще раз 12 млрд євро кожного року. Російська АН в одному з останніх звітів не робить з того жодної таємниці: Європа залишається залежною від російського газу, а Китай дедалі більше імпортуватиме газ із Росії. Скраплений газ зі США стане занадто дорогою альтернативою, а європейський імпорт газу з Норвегії з часом вичерпається. Москва очікує у наступному періоді щонайменше 210 млрд євро річного прибутку від експорту російського газу.
Владімір Путін, який вже круглі 20 років при владі, не має причини бідкатися. Правда, російське суспільство проявляє риси склеротичності, тобто відсталості та стрімкого старіння; російська влада корумпована і населення кожного року скорочується на 200.000 осіб. Очікуваний приріст економіки в наступні роки буде, щоправда, вищий ніж приріст у країнах Єврозони,та російський уряд може розраховувати ще й на надлишок у бюджеті. Якщо порівняти обидві потуги (ЄС і РФ) щодо економічної стагнації, то росіяни вдаліше долають застійні проблеми. Як показують цифри від дослідницького бюро PEW, середньостатистичний росіянин більше задоволений станом в його країні, ніж середній житель Західної Європи. Росія це регіональна потуга з поступовою втратою своїх позицій, в неї економіка дорівнює лише половині німецького потенціалу, однак усе вказує на те, що Європа швидше підніметься із нинішнього застою, ніж Росія,і немає певності, що цей тренд повернеться в інший бік.
Суттєву різницю спостерігаємо в закордонній політиці: Європа обирає захисну позицію і відступає з кризових територій; натомість росіяни перебувають усюди в наступі. Погляньмо на Сирію. Щойно американці відтягнули свої війська, як росіяни розмістили військові вертольоти на їхніх покинутих базах у північній частині країни. Присутність росіян у Сирії служить кільком цілям. Вона підносить престиж Росії як міжнародного гравця, демонструє Заходові його політичну кволість і здобуває морську базу в Тартусі, як опорний пункт у Середземному морі. Сирія дала Москві небачений шанс «взути» Вашингтон. У додаток, росіяни мають змогу заробляти гроші експортом нафти до цієї країни й розвідувати родовища газу біля узбережжя Сирії.
У Північній Африці Росія також розпочала широкий наступ для здобування прихильності до себе. Торгівля Росії з цими країнами є набагато меншою, ніж торгівля північно-африканських держав з ЄС, однак Росії удається успішніше вибудувати тривкі партнерські стосунки в цьому регіоні. Нещодавно Росія провела з Єгиптом військові маневри і заповіла про угоду з Єгиптом на суму 1,5 млрд доларів для закупівлі військових літаків СУ-35. Єгипет стає вигідною базою для наступу на територію Лівії. Там уже діють російські снайпери з контингенту найманців від російської фірми «Вагнер», які воюють на боці сепаратистського генерала Халіфи Гафтара (він у 1977-78 навчався в СССР) , який поборює легітимний уряд у західній частині країни, що його дуже нерішуче підтримують США та більшість країн Європи. Ставка Москви: трохи нафти й вплив на держави м’якого підчерев’я Європи. Хто зможе впливати на потоки біженців, той здатен поставити Європу на коліна.
З Алжиром Росія встановила ще тісніші взаємини. Недавно Москва перестерігала Захід, щоб він не думав втручатися у політичні зміни в країні. Алжир став важливим імпортером російської зброї. Російські інтереси проникають далі на південь. У листопаді 2019 р. Путін провів у Сочі нараду з низкою державних керівників з Африки. Тут знову йдеться про комбінацію інтересів: подратувати Захід, зміцнити міжнародні переговорні позиції Росії через свою присутність у нестабільних країнах, продаж зброї, контракти з найманцями, алмази, золото, енергетика і – зрештою – теж посилене просування ядерної енергетики. Росатом веде переговори принаймні з 9 африканськими країнами для будівництва російських АЕС. Російське зацікавлення Африкою представлене цілою низкою бізнесових інтересів.
Нині, мабуть, зарано говорити про велику стратегію Москви. Проте, наслідки для Європи будуть дуже вагомі. З одного боку, Європа висить на енергетичній голці, через що Путін, дослівно, у сні багатіє. З іншого боку, Європейський Союз зовсім не має відповіді на тактику Москви, яку вона застосовує у розхитаних анархією країнах Європейського закордоння. Росія поводиться подібно до зграї хижих вовків, яка облягає ослаблену здобич.
Переклав Андронік Кармелюк
