Майже половина населення земної кулі піде цьогоріч на вибори – президентів і парламенти будуть обирати більш, ніж у 50 країнах.
Президентів цьогоріч обиратимуть у США і призначатимуть в Росії. 27 країн Європейського Союзу обиратиме новий Європарламент. Паралельно проходитимуть вибори президентів чи парламентів в окремих країнах ЄС – Австрії, Бельгії, Литві, Словаччині, Португалії, Румунії, Хорватії та Фінляндії.
Відбудуться вибори в Індії, Індонезії, Мексиці, Південній Кореї. Перепризначатимуть владу союзники Росії в Ірані.
Для Росії вибори в інших країнах – це спосіб глобальної зовнішньої агресії, спосіб посіяти хаос, розпалити протиборства всередині країн, використати демократичні інструменти, зокрема свободу ЗМІ та висловлювань, щоб принести війну політичними методами.
Глобальна мета Росії – «завантажити» демократичні країни виборчою війною, щоб ті не могли вчасно та адекватно реагувати на зовнішні загрози авторитарних та тоталітарних режимів, зокрема неспровоковану агресію Росії проти України. Також Росія намагатиметься зруйнувати єдність європейських країн щодо підтримки України.
Отож, розглянемо, як Росія вестиме виборчу війну у різних країнах.
США
5 листопада 2024 року в США відбудуться 60 вибори президента Америки. Головне завдання Росії на цих виборах – через мережу ботів та платних агентів впливу занурити США в неконтрольований жорсткий хаос виборчої війни, максимально підсвічуючи та розігріваючи політичні протиріччя між провідними партіями. Росія вже намагається зруйнувати двопартійну підтримку України, усунути лідерську роль США у протистоянні російській агресії в Україні. На попередніх виборах США Росія вже випробувала агресивні технології втручання у американські вибори, зокрема через мережу ботів у соцмережах. Також Москва максимально підсвічуватиме позицію ліво- та праворадикальних маргінальних крил американської політики, які виступають за припинення військової допомоги Україні. Серед кандидатів у президенти в цьому плані працює кандидат самовисуванець Роберт Ф. Кеннеді молодший, який вимагає припинити допомогу Україні.
Звісно, не обійдеться без руйнівної формаційної кампанії відомого американського блогера та журналіста Таккера Карлсона, який офіційно працевлаштований на «Раша Тудей».
Європарламент
6-9 червня 2024 р. понад 400 мільйонів європейських виборців обиратимуть на п’ять років понад 700 депутатів. Завдання Росії – максимально сприяти успіху євроскептиків та популістів. І хоча, прогнозовано, з огляду на тенденції крайніх виборів, ЄС «поправішає», але перемога популістів мало реальна, попри успіхи євроскептиків на національних виборах у Нідерландах, Словаччині та зростання їхньої підтримки в Австрії та Німеччині.
Наразі опитування свідчать про перевагу двох основних груп у європарламенті: правоцентристської Європейської народної партії та лівоцентристського Прогресивного альянсу соціалістів і демократів, які мають фінішувати першими, хоча й з меншою, ніж тепер, часткою голосів.
Більшу загрозу несе поява в Європі нових партнерів Орбана, на зразок словацького прем’єр-міністра, лідера партії Smer–SD, Роберта Фіцо. Наразі найбільший ріст популярності євроскептиків спостерігається у Австрії, країні, яка зазнає істотного впливу російського корупційного капіталу.
І хоча «шрьодеризація» Європи (підкуп Росією ключових політичних гравців) нині є фактично політичною смертю для будь-якого європейського політика, Росія і далі намагається тримати на газовій та нафтовій голці частину європейських країн, впливаючи на їхню політику.
Консенсусний принцип голосування в ЄС, а також деструктивна позиція прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, який неочікувано після відставки Президента Європейської Ради Шарля Мішеля може на ротаційній основі очолити зустріч Європейської Ради у липні, може ускладнити прийняття рішень щодо допомоги України. Відтак, країни ЄС шукають способу уникнути такого сценарію, а за необхідності – позбавити Угорщину права голосу та отримання європейських коштів.
Індія
На парламентських виборах у Індії конкурують правоцентристська коаліція Національно-демократичний альянс на чолі з чинним прем’єр-міністром Нарендрою Моді та лівоцентристи під проводом колись правлячого Індійського національного конгресу.
Наразі переконливішою виглядає позиція чинної влади. Тому не слід очікувати різкої зміни позиції Індії щодо України. Індійська влада займає очікувальну позицію, намагається створити альянси із Заходом на противагу головному супернику – Китаю, водночас «заробляє» на економічній ізоляції Росії, купуючи у неї енергоресурси, алмази, намагаючись не потрапити під санкційні покарання Заходу. Навряд чи підкуп Росії переважить стратегічні цілі Індії в економічному розвитку та безпекових планах.
Індонезія
У лютому відбудуться вибори в Індонезії, регіональному лідері Південно-Східної Азії, в країні з найбільшим мусульманським населенням у світі. Країна багато років зазнає системної роботи російської дипломатії та пропаганди щодо викривлення оцінки російської агресії в Україні. Відтак один з головних претендентів на владу – чинний міністр оборони країни Прабово Субіанто у червні 2023 року виступив із дивною пропозицією мирного плану для України, який передбачав референдум «щодо спірних територій». І хоча в Індонезії активно поширюються проросійські наративи та країна не приєдналася до антиросійських санкцій, вона і далі намагатиметься балансувати між інтересами Китаю (свого найбільшого торгового партнера) та Сполученими Штатами (безпекового союзника), які можуть стати партнерами у протидії китайським територіальним претензіям, відтак не займатиме відверто антиукраїнської позиції.
ПАР
Південно-Африканська республіка, формально будучи членом БРІКС, країн, які не приєдналися до антиросійських санкцій, не надала особистих гарантій безпеки Путіну під час саміту організації в Йоганнесбурзі 22-24 серпня з огляду на ордер про арешт Міжнародного кримінального суду. У ПАР, як і в інших країнах Африки, Росія намагається спекулювати темами антиколоніальної боротьби із Заходом. На майбутніх виборах в ПАР вперше з часів падіння апартеїду правлячий Африканський Національний Конгрес може не втримати одноосібної влади, що призведе до створення першого коаліційного уряду та заглиблення у внутрішні проблеми. Відтак радикальної зміни позиції щодо України очікувати не варто.
Мексика
У червні 2024 року відбудуться президентські вибори в Мексиці. Вперше президентом країни може стати жінка. Конкуруватимуть кандидатка від правлячої лівоцентристсьької партії Клаудія Шейнбаум та кандидатка від опозиційної коаліції «Широкий фронт для Мексики» підприємниця Сочітль Гальвес.
До цього часу Мексика намагалася зберегти нейтралітет у російсько-українській війні, критикувала надмірну військову допомогу США Україні, водночас не підтримуючи агресії Росії та віддаючи голоси за важливі резолюції ООН, які засуджували Росію у війні. Схоже, результат виборів не змінить істотно підхід Мексики до російсько-української війни.
Тайвань
Січневі вибори президента та парламенту Тайваню можуть стати серйозним тригером для безпекової ситуації в Тихоокеанському регіоні та Південно-Китайському морі, через яке проходить близько 40% світової торгівлі. Китай давно і послідовно обстоює право на суверенітет над Тайванем. Наразі на владу претендує представник ліберальної «Демократично-прогресивної партії» Лай Цінде, який обстоює незалежність Тайваню, та гоміньданівець Хоу Юї, який виступає за консенсус з Китаєм в рамках політики «одного Китаю». До цього часу Китай, демонструючи свою воєнну міць поблизу Тайваню, користувався м’якими методами впливу на вибори, включаючи дезінформацію та економічні стимули. Чи переконає Росія Китай скористатися моментом, коли США максимально задіяні на двох фронтах – Близькосхідному та на східному фланзі НАТО, і у військовий спосіб вирішити питання Тайваню, покаже час, але у випадку воєнної операції події у світі матимуть непередбачуваний характер. Принаймні Росія дуже в цьому зацікавлена.
Сіяти хаос, плодити дезінформацію, перевантажувати виборчі системи демократичних країн є елементом зовнішньо-політичної та воєнної стратегії Росії.
Водночас у 2024 році відбудуться вибори у ключового військового союзника Росії Ірану та у самій Росії.
Іран
У травні 2024 року в Ірані пройдуть перші вибори після масових протестів у 2022 році, пов’язаних із загибеллю Махси Аміни. З огляду на виборчу систему і приклад попередніх перегонів, коли до виборів не допустили понад 7 тисяч кандидатів (майже половину з тих, хто мав намір балотуватися), виборами змінити позицію Ірану в принципі не можливо. Хоча нахабне перекреслення будь-якого вираження політичних поглядів може знову підштовхнути країну до масових протестів.
Так само, як неможливо виборами назвати призначення Путіна в Росії у березні 2024 року. В країні немає політичних свобод, знищена вільна преса та політична конкуренція. Повністю зачищений політичний простір. Не йдеться не лише про серйозних кандидатів противників війни, навіть ультра патріотам, прихильникам війни, заборонено заважати коронуватися Путіну, що править вже довше за Сталіна. Але тут палка має два кінці. Тепер цар несе одноосібну відповідальність за все, що творить Росія. І невизнання виборів міжнародною спільнотою та ордер на арешт МКС – лише перший дзвіночок.
Юрій Сиротюк
