Свящ. Олесь Август Чумаков
Виховувати масово терміново і негайно українських націоналістів. Виховувати серед дітей, підлітків, молоді, людей зрілого та похилого віку. Засобами Церкви, НДО, решток педагогічного корпусу ВИХОВУВАТИ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ
Думки, які треба було би назвати банальними і загальновідомими:
1. Держава є цілісною системою забезпечення життя нації в усьому обширі її потреб з урахуванням історичної перспективи, як минулого, так і майбутнього.
2. Кожна окрема людина, яка ідентифікує себе з нацією в духовному, ментальному, мовному, культурно-історичному, соціальному та дієвому вимірі, є повноцінним уособленням нації і тому є найвищою цінністю для держави і суб’єктом, що здійснює себе, користуючись державою, як інструментом.
3. Ліквідація держави через окупацію або колонізацію знищує націю, перетворюючи її у сукупність окремих суб’єктів, які можуть бути носіями ідеї відродження нації та державності, але це буде вимагати від них певної пасіонарності, оскільки буде пов’язано зі системним спротивом окупаційної держави або держави-колонізатора.
4. Сильна нація, яка постійно підтримує в собі дух пасіонарної посвяти в кожному окремому представнику нації, постійно дбає про безпеку існування держави і державності як внутрішню, так і зовнішню (економіка, військо, служба безпеки, правоохоронні структури, судова система, прокурорський нагляд тощо).
5. Для забезпечення безпеки існування держави нація повинна саме себе усвідомлювати і бути відповідною собі у кожному окремому своєму представнику в духовному, ментальному, мовному, культурно-історичному, соціальному та дієвому вимірі.
6. Таким чином ми відкриваємо просту і найважливішу правду: життєздатність держави у першу чергу залежить не від структур та підрозділів та їх оснащення – воно є абсолютно необхідним, але залежним від першого і головного чинника – від ефективної дієвої системи виховання кожного окремого громадянина держави як представника нації.
Підкреслюю: йдеться не про освіту. Про освіту може дбати і окупаційно-колонізаторська влада, які потрібні вмілі раби, які вміють рахувати і писати і обслуговувати комп’ютери без проблем.
Йдеться про системне ефективне дієве виховання націоналістів, для яких існування власної держави є первинною життєвою цінністю, яка за своїм значенням може бути співставленою лише з найвищою релігійною цінністю – Богом.
Україна і українська нація задекларували у свою незалежності і розпочали її будівництво, тобто будівництво своєї держави і державності. Цей процес був від початку загальмований і спроваджений нанівець в наслідок відсутності сформованої української нації на території української держави, проголошеної окремими носіями національної державної ідеї. Формування нації через виховання українських націоналістів відбувалося тільки в окремих регіонах. Державні структури опинилися в руках тих, хто був заінтересований використовувати їх як інструмент для розкрадання дібр, особистого збагачення кримінальним шляхом і забезпечення особистої безпеки та вагомості у міжнародних фінансових стосунках. Глобальна не заінтересованість таких “державних діячів” у формуванні реальної нації, якій би держава була відповідна, перед усім проявилася в ліквідації процесів виховування на державному рівні, також і в руйнації освітянських процесів, як таких, що навпростець споріднені з вихованням і часто-густо можуть замінювати його. Виховання українських націоналістів – повноцінних громадян Української Держави – прийняли на себе окремі НДО, що було вкрай недостатньо для покриття нагальних потреб.
Саме завдяки відсутності виховання українських націоналістів у державному вимірі вдалося майже до кінця довести підготовку до поновної окупації, колонізації та ліквідації державності в Україні. Підготовка до окупації і колонізації здійснювалась через системну деформацію і спотворення в першу чергу війська, служб безпеки і правоохорони, судів та прокурорського нагляду. Абсолютна корумпованість судів та прокуратури фактично ліквідували їх у належному їм статусі. Повільні кадрові зміни в міліції та виховання (виховання!) нових кадрів у статусі майстрів тортур та садистичних людиноненависників плюс вседозволеність корумпованості, “кришеванія” та рекитерства перетворили міліцію у державне бандформування посібників та охоронців “отців мафії” і дрібних мафіозі. Військо було знищено у першу чергу не через відсутність належного фінансування, але саме через антивиховання: ми мирнії люди і навіть бронепоїзд нам непотрібний, бо ніхто нам не загрожує і нападати не буде; до війська йдуть служити тільки дебіли та злидарі, які не можуть відкупитися, служба в війську – це втрачений рік життя, відслужити і забути назавжди тощо. Особливо значущим було “кого нам боятися?”. Тепер ми знаємо, що масово навіювалося враження дружелюбності зі сторони головного ворога і агресора – Російської Федерації, наслідниці кривавого воровського СРСР.
Сьогодні, збираючи по крихтам все, що залишилося незруйнованим, щоби відстояти хоча б щось від колись задекларованої незалежності, користуючись зі скарбниці міжнародної солідарності (яка теж досить швидко вичерпується, якщо не знайти правильного розв’язання наявних проблем), мусимо знайтися і наважитися задекларувати пріоритет пріоритетів – негайне термінове виховання українських націоналістів на всій території держави. Виховання українських націоналістів не тільки серед малюків, дітей та підлітків, але серед молоді, людей зрілого віку, людей похилого віку. Бо без наявності населення, яке складається з українських націоналістів не може бути мови про наявність української нації, яка мала би використовувати Українську Державу як засіб свого життєзабезпечення.
Придивиться, як у відповідь на цю вимогу починає діяти навіювання, яке закоренилося в глибинах підсвідомості: виховання? що таке виховання? дитячій садочок? нудьга шкільних класів і коридорів? яке воно може взагалі мати значення? у нас війна – вихованням війну не виграєш!
Якщо б воно так було, то скажіть навіщо був так міцно заангажований пан Табачник, більш несмертельний і непотоплюваний, ніж прем’єр Азіров, той самий “стійкий олов’яний зольдатик”, який був намертво поставлений “смотрящим” від Москви саме в тій частині державної системи, де мусить відбуватися виховання…
Вихованням війну не виграєш? Облуда! Саме досвід останнього півріччя змушує нас визнати правду того, що в усіх ситуаціях Майдану та після майданівських змагань перемога була на стороні тих, хто був належно вихований і через то усвідомлював себе представником української нації, хто знав ціну собі, своїй національній спільноті та своїй національній державі. Серед таких вихованих українських націоналістів смішні і гірки псевдопроблеми, що створені заради пропагандистських навіювань – мова, “схід-захід”, герої минулого тощо – аж ніяк не спрацьовували, бо у наявності була глибинна національна мова, яка передує всім мовним формам – мова національного Духа, того, “що тіло рве до бою”.
Панацеї для моментального вирішення сьогоднішніх проблем війни, злиднів, руїни, корупції, бандитизму нема і не буде. Є засіб, який, якщо його застосувати з максимальною інтенсивністю, створить ситуацію рішення і розв’язання на користь українській нації і державі. Виховання українських націоналістів.
Держава, яка судомно змагається за своє виживання, повинна негайно визнати своїм пріоритетом саме масове, незалежне від віку виховання українських націоналістів, що перетворило би населення у націю і через те зробили би дану державу потрібною своєму населенню – своїй нації.
До цієї праці мусять бути покликані українські священики, суспільні лідери, діячі НДО, рештки педагогічного корпусу. В режимі штурму мусять бути окреслені стратегії, тактики, напрямки, методичні особливості цієї праці, вкрай необхідні засоби і забезпечення. повинні бути окреслені першочергові контингенти ефективного виховання українськиї націоналістів – військові, служба безпеки, міліція, юстиція, але – перед усім – контингенти професійних вихователів та вчителів.
Якщо ми встигнемо хоча би дати старт цьому процесу – ми виграємо майбутнє. Якщо ні, то попереду знову десятиліття підпільного і напівпідпільного виховання окремих нащадків з мрією про те, що “колись вдасться”.
