На поточні теми
Хіба найбільше розголошена тема сьогодні у США та рівночасно мабуть трохи менше в Україні це скандал, що Президент США Дональд Трамп сам, а також через свого посередника, адвоката Рудольфа Джуліані тиснув на Україну та на самого Президента Зеленського чи колишнього Генерального Прокурора Юрія Луценка дослідити скорумповану діяльність в Україні сина колишнього Віце-президента США Джо Байдена, а то і можливий вплив самого Віце-президента у цьому. Підозрівання включає, що Президент Трамп грозив відібрати допомогу Україні від США якщо Україна не досліджуватиме цю справу.
Як для України тут правда немає нічого осуджуючого. Україна і її президент були просто жертвами дії Трампа і його сурогатів. Адвокат Трампа, Рудольф Джуліані вимагав дослідження, Генпрокурор Луценко відповів що дослідження проведено і не встановлено будь якого злочину, поновно Джуліані бажав зустрічі з Президентом Зеленським у травні цього року у цій справі, що було йому відмовлено. Джуліані рішив не їхати. До речі кажуть, що у телефонічній розмові Президент США вісім разів вимагав чи просив такого дослідження. Після публічного насвітлення Україна заявила що на формальне прохання від США вона готова поновно розглянути це питання.
Перед Президентом Трампом питання стоїть не так кримінальної поведінки шантажування чужої держави (що відбувається часто) чи намагання з чужою державою впливати на вибори у США 2010 року що вказують противники Трампа. Фактично дія була простим зловживанням свого становища, щоби одержати компрометуванні інформації проти свого можливого суперника у президентських виборах 2020 року у США.
Я дуже далекий бути оборонцем Президента Трампа але його поведінка хоча скандальна і примітивна, але не є кримінальною. Просто Президент США показав себе ще раз не моральним, не етичним, а тут нічого нового, а ще також без найменшого людського сумління бо син Віце-Президента, Гантер Байден трохи блудний син який особливо дорогий для Віце-Президента оскільки його старший син помер недавно на пістряка мозку. Поведінка Трампа тут говорить багато про саму людину Трампа. Оскільки американці його обрали президентом це більше осуд його виборців чим його самого.
В США панує міф так званої американської особливості у відношенню до других держав і народів світу. Цей скандал прямо ще одне розвіяння цього міфу. Мабуть це матиме вплив у наступних виборах серед моральних і етичних виборців, між ними також і українських симпатиків Президента Трампа.
Друга тема яка поносить велику тривогу таки в Україні зокрема серед її мешканців але також і у діаспорі серед новоприбулих з родинами в Україні це справа земельної реформи Президента Зеленського, тобто приватизація землі. Українська земля це крім українського люду найцінніший капітал держави. Сам президент зрозумів трохи тривогу і тому пояснив що така реформа дозволяючи приватну власність відноситиметься виключно до українців, але не пояснив дальші рамці чи обмеження. Приватизації для людей які землю обробляють для сільського господарства. Але може бути мабуть натягнений приклад, що в наслідку нового законодавства друг Президента Зеленського, також українець Ігор Коломойський і подібні йому олігархи закуплять половину чи то майже цілу Україну. Тобто потрібні чіткі рамці та обмеження не тільки кількості закупу, для чого, ким але також і обмеження на пізніше переписання. Проблема також контролю, реєстрації тощо а мабуть найважливіше застереження державою викупу у майбутньому задля державного інтересу.
При цьому замало аналізується приклади чи моделі других більш заавансованих демократично і економічно держав світу. В США земля є приватизована. Але США граничать з Канадою та Мексико м. Україна з Москвою. Це зовсім відмінні обставини. США далеко більш розвинена з заможним середнім класом. Мабуть кращий модель це Польща котра пройшла український досвід хоча у багато легшому відношенню.
Ще є третя справа, а саме лагодження конфлікту з Москвою чи закінчення війни так званої формулою Стайнмаєра, колишнього міністра закордонних справ Німеччини. Нормандський формат досі показався не дуже надійним. У кожному випадку попередня нормалізація стану на території Донбасу конечна поки можна планувати місцеві вибори. Це означає не тільки припинення вогню, усунення окупаційних військ та повернення дислокованих або при-найменше участь їх у виборах згідно з законодавством України. Особливий статус цих територій, тобто двох областей це справа Верховної Ради України яка вже прийняла основу хоча кострубату такого законодавства. У встановленні нормалізації треба проаналізувати всі фактори включно з тим що Донбас сьогодні знелюднений своїх мешканців і в додатку населений ворогом. Люди з Донбасу котрі сьогодні живуть у Львові чи деінде мають приймати участь у цих виборах.
При цьому у переговорах зовсім мовчанка про окупований і анексований півострів Крим. Президент Зеленський мабуть керуються тим, що мабуть усі українці бажають закінчення війни, але фактично менше 50 відсотків думають, що Україна у переговорах повинна взагалі йти на компроміси, а дуже мале число вважає що треба закінчити війну не зважаючи на кошт, тобто «все бери, мене лиши» Це не тільки безглузда формула яка завдає Україні велику втрату, але також служить заохоченням до дальших імперіалістичних махінацій хижака – Москаля. Позитивним явищем це участь у цій дискусії представника США Курта Волкера. Закінчення війни це чи не найбільш ключова справа для України. Навіть поспішаючи треба бути обережним.
20 вересня 2019 року, New York, Аскольд С. Лозинський
