Ігор Лосєв
Я завжди виступав за те, щоб Україна підтримувала дипломатичні відносини лише з державами дружніми і нейтральними, відмовляючись від контактів із ворожими країнами. Це нормальна політика в цілому світі. Натомість ми чомусь зберігаємо зв’язки з тими, хто нас ненавидить і принижує. Коли почалася друга кавказька війна між Вірменією і Азербайджаном за Карабах, на українське ТБ прийшов посол Вірменії в Україні та зажадав, щоб ми стояли на нейтральній позиції. Чому? Азербайджан скрізь підтримує Україну, визнає її територіальну цілісність, а Вірменія підтримує Росію в її агресії проти нас, її претензії на наші території.
На жаль, ми досі не відкликали нашого посла в Єревані. Ми досі миримося з антиукраїнською політикою Угорщини. Між іншим, коли РФ захопила український Крим, вірменська влада Карабаху влаштувала народні свята на честь цієї події. Вірмени думали, що за це плазування перед Москвою РФ їм допоможе в боротьбі проти Азербайджану. Але під час другої війни за Карабах Кремль не поворушив пальцем, над усе, коли переконався, що Баку має підтримку Туреччини. Пам’ятаю телевізійний сюжет того часу, старий вірменин в Єревані, оцінюючи позицію Москви, сказав: «Росія нас завжди зраджувала».
Під час Першої світової війни вірменське населення Османської імперії підтримало Росію, що воювала на Кавказі проти Туреччини. Багато турецьких офіцерів вірмен переходило на її бік. Наприклад, Місак Торлакян, який в російській армії став капітаном контррозвідки. Воювали за Росію генерал Андраннік Сосунський і генерал Драстамат Канаян. Вірменському народу це коштувало звинувачень у зраді Туреччини під час війни і геноцид 1915 року. А Росія, підтримуючи турецького лідера генерала Мустафу Кемаля, передала йому 10 мільйонів золотих рублів, артилерію, кулемети тощо. Це було використано проти Греції і Вірменії. Червона Росія окупувала Вірменію та її столицю Єреван. Вірменські націоналісти дашнаки викинули росіян із Єревану. Тоді росіяни знову захопили це місто в союзі з турецькими військами. Вірменія втратила всі свої етнічні території на сході Анатолії. До речі, в столиці Туреччини Анкарі є пам’ятник Мустафі Кемалю і там є скульптурна група на честь тих, хто йому допомагав. У тій групі можна впізнати радянських полководців Михаїла Фрунзе і Климента Ворошилова. Вірмени втратили навіть священну для них гору Арарат. У хорошу погоду її видно з Єревана. Але у вірменів вона лишалася тільки на гербі Вірменської радянської соціалістичної республіки. Вірменське суспільство зробило ставку на Росію і програло.
Тепер вони знову покладаються на Росію і програють. Якби Вірменія зробила ставку на вільний світ, де є величезна вірменська діаспора, то все могло б бути інакше. Але в Європі, Америці, Канаді ніхто не хоче допомагати московським маріонеткам. Отже, вірменам залишається лише змиритися з поразкою. Нещодавно прем’єр Вірменії Нікол Пашинян на зустрічі з президентом Азербайджану Ільханом Алієвим визнав Карабах азербайджанською територією…
Не допомогла вірменам, що живуть в РФ, люта ненависть до України, що вони постійно демонструють, розраховуючи, що така позиція якось допоможе Вірменії. Ми знаємо, що з постійними закликами до геноциду українців виступають «зірки» московського телебачення Симоньян, Кеосаян, Бабаян. Теоретиками злочинної московської геополітики виступають Мігранян, Кургінян і Гафіелян. Нещодавно СБУ оголосила в розшук таких московських діячів як Гаспарян, котрий разом з Тімофєєм Сєргєйцовим (також у списку СБУ на розшук) і таким собі Акоповим (Акопяном) дуже хочуть стати Адольфом Ейхманом для українців і постійно продукують плани «остаточного вирішення українського питання» за аналогією з «остаточним вирішенням єврейського питання» в нацистській Німеччині. Варто нагадати, що й справжнє прізвище «московського Ріббентропа», як його називають, міністра закордонних справ РФ Лаврова Калантарян. А у нас в Україні «смотрящим» за московською церквою є такий собі Новінський, котрий в минулому, як стверджують, був Малхасяном.
Україна ніколи не кривдила і не ображала цих панів, то вони не мають жодних підстав для помсти.
Українські національно-патріотичні сили завжди підтримували державницькі прагнення вірменського народу. Дивно, що народ, який сам пережив геноцид на початку ХХ ст., тепер вустами своїх журналістів, політологів і т.д. закликає до фізичного винищення українців. Їм не соромно? Вони розуміють, яку свиню вони підкладають Вірменії?
Один мій київський знайомий вже сказав: «Що більше я злюся на вірменів, то більше мені подобаються азербайджанці».
За що ці люди на російському ТБ так ненавидять Вірменію, що створюють їй таку погану репутацію?
