Історик, публіцист, головний редактор газети «Шлях Перемоги» Віктор РОГ розповідає про історію та актуальність Свята Героїв на сьогоднішній день.
– Щороку 23 травня в Україні відзначається Свято Героїв. Розкажіть, будь ласка, про цю дату.
– Цю дату було визначено на Другому Великому Зборі Організації Українських Націоналістів з метою вшанування всіх, хто загинув за Українську державу, а також з метою виховання нового покоління українців. Чому 23 травня? Саме в цей день – 23 травня 1938 року загинув Провідник ОУН Євген Коновалець. 25 травня ми відзначаємо річницю загибелі Симона Петлюри, 4 травня загинув і один з провідних ідеологів українського націоналізму Микола Міхновський. На Свято Героїв вшановують пам’ять абсолютно всіх, хто боровся за українську державу, всіх, хто мріяв, про її могутність, про соціальну справедливість. В ті часи існувало гасло «Україна без холопа і без пана». За таку велику Україну люди готові були боротися і гинути.
–Що таке, на Вашу думку, героїзм?
– На це питання є одна відповідь: герой – це той, хто пожертвував своєю свободою, своїм життям, захищаючи своїх друзів, побратимів по духу, захищаючи Батьківщину і її свободу.
– Для чого ще потрібне сприйняття героїзму?
– Для того, щоб виховувати нові покоління, щоб був приклад, було на кого рівнятися. Націю творить спільна гордість за минуле і спільна доля в майбутньому. Кожна нація плекає, популяризує своїх героїв, навколо цих героїв нація об’єднується. Це свято має великий містичний зміст – єднання довкола предків, найдостойніших з них. Має воно і практичний зміст – гуртування довкола ідеалів, за які ці люди змагалися.
– Але радянська пропаганда зробила все можливе, аби спотворити такі постаті, як Коновалець, Шухевич, Бандера, Міхновський. Зараз абсолютно всіх українців об’єднати довкола цих діячів доволі важко…
– А давайте подивимось на їх ідеали: вони змагали за нашу державність, коли сподівань на це не було аніяких. Міхновський починав свою діяльність в кінці 19 ст. В 1891 році на могилі Тараса Шевченка група молоді створила «Братство Тарасівців», метою якого було здобуття української держави. Про Україну ж у той час говорили лише як про окраїну Росії, Малоросію, «малопольське всходнє»… Та мета, яку проголосила ця група ідеалістів, потім стала дійсністю. І от ті молоді хлопці, зокрема, Міхновський, «без надії сподіваючись», «лупали цю скалу», проголошуючи ідеали незалежності і невтомно їх відстоюючи. Чому в цей день ми говоримо про Міхновського, Петлюру, Коновальця? Бо вони весь свій життєвий шлях присвятили меті визволення України. Це приклад служіння ідеалу свободи та незалежності.
– Свято Героїв регулярно відзначають на Заході України, але особистості, про які Ви говорили, боролися за нашу свободу по всій Україні. Чому так мало тих, хто вшановує наших героїв на Сході? Може, бракує інформації?
– Сьогодні не всі ще усвідомили, що Україна – це наше спільне добро і спільна відповідальність. Відповідальність перед тими, хто був до нас, і перед тими, хто прийде після. Щоб за Україну не було соромно ані перед предками, ані перед нащадками. Симон Петлюра народився на Полтавщині, Микола Міхновський – на Київщині, Євген Коновалець – на Львівщині. Ці постаті є об’єднавчими, інтегруючими, не можна казати, що це якесь вузькорегіональне свято.
Хоч Свято ще не є офіційним, але воно є щирими. Це свято душевне. На нього нікого не зганяють адміністративним шляхом, не платять гроші, щоб стояли з прапорами. Кожен приходить на нього за покликом душі.
– Чи не вважаєте Ви, що останнім часом бути героєм в Україні – не модно?
– Наведу такий приклад. 1986 рік, Чорнобильська трагедія. До цього все було тихо, але коли вибухнув реактор, десятки, сотні тих, кого ми вважали простими людьми, ідуть на самопожертву. Чи це не героїзм? Чи той самий Олексій Берест, який встановив прапор над Рейхстагом? Чи знає хтось, як він загинув? А він рятував маленьку дівчинку з-під коліс потягу. Тому зазначу, що в житті завжди є місце для подвигу. Та і останні події це виразно підтверджують.
– Тобто, героїзм – це той самий моральний хребет, який дозволяє нам називатися людьми?
– Без сумніву, будь ти хоч сто разів сильним і хоробрим, але якщо в тебе немає морального критерію, істини в помислах, то слова ніколи не виллються в безпосередні дії. Якщо зараз хтось каже, що нам не треба героїв, що бути героєм – неправильно, то це є егоїст, боягуз, у якого немає всередині ані національного стержню, ані морального критерію. Тож «Слава Героям!»
Підготував Сергій Багряний, УІС
