Пропонуємо увазі читачів передмову професора Петра Іванишина до нового збірника праць Василя Іванишина «Національні лідери України» (Тернопіль: Видавництво «Крила», 2024).
У наш доленосний час тривання кривавої московсько-української війни особливо важливо кожному усвідомити правильні світоглядні орієнтири, котрі допоможуть не лише краще пізнати себе та світ, а й краще боротися із озвірілими кацапськими окупантами в сучасності та з іншими можливими ворогами українського буття після перемоги. У цьому випадку найкраще може допомогти питома, нізвідки не запозичена українська націоналістична традиція. Саме класики українського націоналізму – письменники, мислителі, політики, воїни, інтелігенти – запропонували у свій час могутні й світлі ідеї, котрі досі підтримують нашу сталеву волю до боротьби з імперськими силами і формують активну національну свідомість. Ідеться про свідомість передусім людей-лідерів, провідників, еліти народу. Людей ідеї і чину в ім’я Вітчизни. Людей, зорієнтованих на найвищі історіотворчі, націотворчі, державотворчі, людинотворчі завдання.
Прикладом таких великих Провідників української нації, серед інших, були і є філософ і публіцист, ідеолог українського націоналізму уродженець Мелітополя Дмитро Донцов (1883-1973) та два сини Галицької землі – успішний командир періоду Визвольних Змагань (1917-1920), засновник УВО, творець і Провідник Організації українських націоналістів полковник Євген Коновалець (1891-1938) і Провідник ОУН та видатний політичний мислитель Степан Бандера (1909-1959).
У чому полягають основні сенси їхнього життя і творчості, вагомість їхніх ідей та духовних заповітів добре свого часу витлумачив Василь Іванишин (1944-2007). Цінними його тлумачення названих персоналій є саме тому, що В. Іванишин володів суголосним, конгеніальним націоцентричним світоглядом щодо цих великих українців. А орієнтуючись на великих – і сам духовно зростаєш.
На жаль, навіть під час війни не припиняються спроби шельмування національних героїв і то з боку не лише москалів та кремлівських холуїв, а й з боку деяких так званих прозахідних інтелектуалів з числа лібералістів. Добрим імунітетом від різних фальшивих оцінок стануть оці невеличкі роздуми українського мислителя, написані з позицій шевченківської методології.
Петро Іванишин
