Національна команда України здолала в Празі, у номінально домашньому поєдинку, доволі міцну збірну Північної Македонії і зберігає нагоду потрапити до фінальної частини першості континенту, що відбуватиметься наступного року.
Традиційно вразило виконання національного Славня, солістом якого цього разу був Сергій Танчинець із гурту «БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ». Стадіон потопав у національних кольорах і гаслах. Звісно, періодично звучав світової слави хіт про кремлівського нелюда, вірніше, про те, ким він є. Чеські вболівальники футболу, як обіцяли, підтримали українців у цьому співі. Що приємно, але зовсім не дивно. Бо навіть у матчі відбору до Євро-2024 між Латвією та Вірменією ця відома пісня не раз звучала. Те ж саме відбувалося й під час гри Естонії з Азербайджаном.
Наші взяли гору над македонцями – 2:0, із ефектним голом Караваєва на останніх секундах гри, ударом ледве не від центральної лінії. Не менш вдало збірна України виступає й поза межами поля. І це, як на мене, важить більше, ніж якби ми тріумфували на світовій чи європейській першості. Головний тренер «жовто-синіх» Сергій Ребров повідомив, що нині близько 90 відсотків розмов в очолюваному ним колективі відбуваються українською мовою. Ще якихось два роки тому це здавалося фантастикою. Бо якщо в збірній і була якась біла ворона, що могла в інтерв’ю послуговуватися солов’їною, то в колективі вона неодмінно «чтокала і какала» на «общєпрінятом» натоді «язикє».
Успіх національної команди вражає, бо сьогодні, згідно масштабного опитування, в нашій країні українською мовою в побуті послуговується 71 відсоток людей. Взірцем для гравців є їхній наставник. Уродженець нині тимчасово окупованої Горлівки Сергій Ребров прийняв рішення забути «язик» окупантів із початком великого вторгнення москалів в Україну. Якщо його послухати, складається враження, що Сергій родом не з Донеччини, а десь із Полтавщини або Черкащини. Гравцям є з кого брати приклад. Залишається лише очиститися від цих десяти відсотків ганьби.
Очевидно, щоб нас поважали в світі, насамперед, маємо самі себе поважати. Європейський футбольний союз скасував своє злочинне рішення повернути юнацькі збірні так званої Росії до участі в турнірах під своєю егідою. Щоправда, чиновники від континентального футболу, у своєму фальшивому стилі, залишили і тут люфт для маневрів. Вони, нібито, не знайшли технічного протоколу, щоб включити кацапів у відбіркові змагання. Хай так, але, принаймні, цілковитий «бан» москалів зберігся.
А ще, на демарш щодо Московії УЄФА та її очільник Александер Чеферін зважилися через страх опинитися біля розбитого корита. В цьому збіговиську футбольних пройдисвітів намітився розкол, що поставив під сумнів взагалі її існування через потурання терористам. Про бойкот матчів із командами терористичної федерації заявили були 12 членів УЄФА. Звісно, число таких країн лише збільшувалося б. Побоюючись наслідків у вигляді дотермінових виборів, зміни керівництва тощо, один із путінських «пуделів» Чеферін із зграєю прихвоснів зіграли на випередження.
Як вони будуть оправдовуватися перед Кремлем, чи повертатимуть скроплені українською кров’ю багатомільйонні хабарі, побачимо далі. Ймовірно, будуть інші реверанси в бік імперії зла. Як то, вперто не реагувати на сербську команду «Црвена Звезда», цілковито промосковську, що на її футболках рекламується «Газпром». Спонсор не лише цього ганебного клубу, а й кривавої війни в Україні. Дотепер репрезентанти Московії виступають у європейських клубах, зокрема у чемпіонатах Франції, Італії.
Як тільки кацапи не підлещуються до світової цивілізації, які вишукані способи знаходять, аби, бодай якось, асоціюватися з нормальним демократичним світом. І до бабці не треба йти перепитувати, що фінансово заохотили Камерун, щоб збірна цієї країни провела в Московії так званий товариський матч із так званою збірною РФ. Відбувся він 12 жовтня. Але «прикупили» ще й відомого у минулому камерунського нападника «Барселони» та «Інтера» Самюеля Етоо. Йому гроші не пахнуть. Треба якось заробляти на футбольній пенсії. То його справа. Прикро, що цей персонаж, якому сподобався прийом у Москві, був запрошений і брав участь у нещодавньому благодійному поєдинку світових «зірок» на підтримку України, що відбувався в Лондоні.
На болотах, уже звично, завили щодо скасування УЄФА свого рішення. Обурилася навіть тренерка з фігурного катання Тетяна Тарасова. Мовляв, футбольні функціонери «ламають життя дітей». Верх цинізму й фальші. Це в часі, коли ці нелюди, істоти в людській подобі, українським дітям не лише ламають життя, а й позбавляють його.
Єдине, в чому можна погодитися з цією Тарасовою, що «в УЄФА працюють безсовісні люди, жорсткі і несправедливі». Далі просторікує про дитячі долі, які ламають. Насамкінець, вона запитує: «За що з ними так?»…
Нарешті зіграв на боці України відомий гравець Андрій Шевченко. Сподіваюся, щиро, а не для маскування своїх ганебних потуг відбілити, позбавити тягаря санкцій свого ганебного друга, путінського прихвосня Романа Абрамовича, що був власником лондонського «Челсі» в часи виступів там Шеви. Рішення УЄФА Андрій назвав важливим кроком у боротьбі з агресором. Він слушно наголосив, що «вікова категорія не має жодного значення у питанні глобальної справедливості» і запевнив, що далі обстоює інтереси України на міжнародній арені.
Звісно, Шева відразу став об’єктом атаки москалів. Найкумедніше з-поміж чисельних образ і погроз: «Як він буде оправдовуватися, коли ми дійдемо до Києва?». Час йому прийняти рішучу позицію і не ганьбитися. Як то дружбою з відвертим прихильником головної кремлівської істоти і війни Московії в Україні сербом Новаком Джоковичем. Як можна подавати руку цій особі та ще й сидіти поруч упродовж футбольного поєдинку, спілкуватися, щось пояснювати?
Тим часом, Міжнародний олімпійський комітет виключив так званий Олімпійський комітет Росії зі свого складу. Сталося це через прийняття москалями до свого складу так званих олімпійських рад так званих Донецької і Луганської народних республік, а ще – Херсонської та Запорізької областей.
«Втішно» за цього «пуделя Путіна», який нині чолить МОК, Томаса Баха. Як вуж звивався, аби все ж просунути москалів на Олімпіаду, вислужитися перед хазяїном, відпрацювати багаторічні й багатомільйонні вливання. А тут самі москалі йому дали під дих…
Тепер уже МОК намагається демонструвати гонор і порядність, визнаючи неприпустимість прийняття Московією до лав свого так званого олімпійського комітету представників тимчасово окупованих українських теренів. Москалів звинуватили у порушенні Олімпійської хартії, зазіханні на цілісність НОК України.
Усе, нібито, правильно. Але… Якби москалі не вчинили так, то далі залишалися б членами МОК… Звідси випливає, що вбивати українців, катувати, грабувати, нищити міста і села, захоплювати терени можна. Олімпійська їхня хартія чи інші «фількіні грамоти» не поширюються на ці злочини?
Як і УЄФА, МОК також залишив собі певні шляхи відступу. Зокрема, право на прийняття рішення щодо участі так званих нейтральних спортсменів із російським паспортом в Олімпійських іграх 2024 року в Парижі та зимових Олімпійських іграх 2026 року в Мілані-Кортині та «право ухвалення будь-якого подальшого рішення залежно від розвитку цієї ситуації». Чи не тому, що москалі стали поминатися про свої фінансові вливання, які були зроблені на марне. Зокрема, Московія подала до суду на МОК, вимагаючи виплатити їй майже 9 мільйонів доларів за однією з маркетингових програм. Очевидно, далі більше дізнаватимемося про всі ці «програми» і суми на їхню «реалізацію». Дуже схоже, що УЄФА, МОК опинилися у вельми широкій розтяжці. Не футбольній і не олімпійській…
Нахабність кацапів відома. Так званий президент так званого Олімпійського комітету Росії Станіслав Поздняков звинуватив керівників МОК у «спортивному геноциді». Звісно, про геноцид, який чинить путінська терористична імперія супроти України й українців, ані пари з вуст.
Григорій Жибак
