Низькі соціальні стандарти в Україні та відсутність достойної роботи є чи не найбільшим страхом українців після питання безпеки.
У Львівському пресклубі відбулася презентація аналітичного дослідження, проведеного з 15.10.2023 до 15.11.2023 року. Опитано 281 громадянина за кордоном (або які перебували за кордоном) шляхом поширення онлайн-анкети. Проведено 25 глибинних експертних інтерв’ю.
Переважна більшість опитаних задоволені умовами та ставленням держав, що приймають українців (лише 10% згадують про негатив). Понад 50% знайшли роботу, продовжуючи отримувати соціальні виплати. Визнають негативне ставлення до працівників на низькокваліфікованих посадах, важкі умови та нижча за очікувану оплата. Для висококваліфікованої робочої сили створюють добрі умови та забезпечують достойну оплату праці, формується сприятлива атмосфера в колективах. Кваліфіковані працівники не мають мотивації повертатися.
Українці за кордоном поділились на два типи: ті, що гуртуються з іншими біженцями та зберігають українську ідентичність; ті, що уникають земляків та прагнуть не говорити про свою національність (з питань безпеки, втоми пояснювати, чому відбувається війна та коли вона завершиться тощо).
Чимало українців відчувають невизначеність майбутнього, що погано впливає на їхній психоемоційний стан.
Поширення російської дезінформації “про тотальну зраду” підсилює бажання не повертатись.
Більшість українців хочуть повернутись, але не бачать перспектив для цього у найближчому майбутньому.
Завершення війни не є найвизначальнішим фактором повернення, з огляду на зруйноване житло і бізнес; відсутність добре оплачуваної роботи; токсичність у суспільстві через російські дезінформаційні впливи.
Фактори, які сприятимуть поверненню українців з-за кордону:
у разі перемоги – виплати за втрачене майно та бізнес, щомісячна грошова допомога;
створення робочих місць, які не лише пов’язані з відбудовою України, втома від ручної роботи є доволі високою.
посилення підтримки матерів-одиначок та якісна система освіти.
Чимало українців говорить про майбутнє повернення з огляду на те, як складеться їхнє життя за кордоном, а не через те, що відбуватиметься в Україні.
Рішення людини повернутись від того, чи відвідують діти місцеву школу, варіюється залежно від держави. Відгуки про європейську систему освіти поділились 50% на 50%. Часто відзначають надто ліберальну модель навчання. Особливі невдоволення є щодо сексуальної освіти дітей у 8 років. Чимало батьків є більш консервативними: Україна їм видається ліпшою у цьому плані. Чимало матерів також відзначають, що хочуть кращого майбутнього для своїх дітей і тому будуть залишатись за кордоном й надалі, навіть попри розлучення з чоловіками.
Споживання інформації: майже всі українці як мінімум двічі на день читають новини з України. Часто отримання інформації про події в Україні відбуваються з вуст в уста в локальних чатах чи фейсбук групах, на зустрічах українців. Якщо українська громада є у великій кількості в певній держваві, то вони створюють власні інформаційні ресурси з розсиланнями. По суті самоорганізовуються та допомагають державі.
Телемарафону немає у списку перегляду. Переважна більшість черпає інформацію з соціальних мереж, де є різноманітні за типом ресурси. Майже ніхто не споживає інформацію зі змі країн, де перебувають. У деяких країнах українці не володіють мовою держави, в якій перебувають.
З боку України необхідно поліпшити моніторинг інформаційних ресурсів у кожній державі для розуміння, чи є вони під впливом росіян. Оприлюднення списків ворожих ресурсів та інформування наших громадян є важливим напрямком роботи. Водночас відзначається нестача англомовного українського ресурсу, який би мовив у всій Європі.
Подвійне громадянство співрозмовники не вважають стимулом для повернення. Відзначають, що чимало людей мають паспорти інших держав і зараз. Також вбачають загрозу з боку Угорщини, яка може використовувати це питання у політиці “Великої Угорщини”, яку веде прем’єр Орбан.
Якщо після завершення активних бойових дій в людей буде відчуття того, що в майбутньому знову може розпочатись війна, то питання повернення будуть відкладати до кращих часів. Чимало людей досі боїться повертатись в Україну через погано облаштовану систему укриттів та безпечного неба в тилових містах.
Низькі соціальні стандарти в Україні та відсутність достойної роботи є чи не найбільшим страхом українців після питання безпеки.
Дослідження провела ГО “Фонд сприяння демократії” за підтримки Фонду Ганнса Зайделя в Україні.
