22 січня, у День Соборності, Президент України підписав указ «Про історично населені українцями території Російської Федерації», який, зокрема, передбачає ухвалення плану дій щодо збереження національної ідентичності українців у Російській Федерації, у тому числі на історично населених ними землях (на Кубані, Стародубщині, Північній та Східній Слобожанщині в межах сучасних Краснодарського краю, Білгородської, Брянської, Воронезької, Курської, Ростовської областей Російської Федерації); вивчення фактів і свідчень про злочини, вчинені проти українців, що проживають (проживали) на територіях Росії, історично населених етнічними українцями, про політику примусової русифікації, політичні репресії та депортації щодо українців; розвиток взаємодії між українцями та поневоленими Росією народами.
Попри шалене скавуління з боку російських імперців, цей указ є типовою політикою національної держави, реалізацією конституційних засад, зокрема статті 12-ї Конституції України, де йдеться про те, що Україна зобов’язана дбати про національно-культурні потреби і права українців за кордоном.
Це особливо важливо в умовах війни, коли країна-агресор за мету поставила повне знищення української ідентичності і проводила цілеспрямовану політику денаціоналізації українців в Росії та агресивного використання російської меншини в Україні (переважно нащадків колонізаторів, цілеспрямовано завезених в Україну) та факту насильницької мовної русифікації окупованих Росією народів – під ідеологічним конструктом так званого «русскава міра».
Відтак Росія десятиліттями розбудовувала свою агентуру впливу в постсовєцьких країнах, під фасадним прикриттям так званого «Россотруднічєства», організацій «соплєменніков», російської православної церкви в Україні, яку для прикриття називали УПЦ МП. Зрештою, саме ці конструкти стали формальним приводом для російської агресії в Криму і на Донбасі у 2014 році.
Україна нарешті асиметрично відповіла по ідеологічній конструкції обґрунтування імперіалістичної загарбницької політики рашистів, російського імперіалізму, «русского міра».
Указ про історично населені українцями території Російської Федерації якраз і нагадує, що Кубань, Стародубщина, північна та східна Слобожанщина в межах сучасних територій Краснодарського краю, Бєлгородської, Брянської, Воронезької, Курської, Ростовської областей Російської Федерації – це українські етнічні землі, де завжди жили українці. І ці землі якраз в 1920-х роках російським імперіалізмом у вигляді тоді радянської Росії, Радянського Союзу були забрані і приєднані до складу тодішньої РСФСР – сучасної Російської Федерації.
Українська держава, що виникла в результаті розпаду Совєцького Союзу в межах кордонів, визначених окупаційним урядом СССР, була позбавлена територій, де українці проживали споконвіку (не українці кудись переселилися, а державні кордони політичними рішеннями імперського центру були пересунуті без врахування думки мешканців).
Указ Президента створює правові можливості захисту українців від системних переслідувань та етноциду на власних автохтонних землях.
Цей указ також має нарешті зняти полуду з очей країн Європи і західної цивілізації, розвінчати міфи російської імперіалістичної пропаганди про те, що нинішня Росія – це так звані «російські історичні землі». Навпаки – значна частина українських територій з часів Української Держави на початку XX століття незаконно анексовані Росією.
Відтак зовсім іншого забарвлення набирає легітимність українських військових операцій, в тому числі із застосуванням західної зброї, на цих територіях.
І хоча Указ не піднімає питання українських етнічних анклавів на території Росії (Малиновий Клин (Кубань), Сірий Клин (частина Омської, Новосибірської областей та Алтаю) та Зелений Клин (Закитайщина, українське Приамур’я), очевидно, доля українців, що століттями компактно проживали на цих територіях, важлива в перспективі подальшої дезінтеграції імперії. Зокрема, українці Зеленого Клину і досі зберігають істотний вплив на життя краю і мають історичні традиції контактів з Японією.
Геноцидний характер загарбницької війни Росії проти України нарешті має отримати належну відповідь і щодо зухвалої денаціоналізації, переслідувань за етнічними ознаками українців в Росії.
Ще задовго до офіційного початку війни Росія проводила системну роботу щодо брутального тиску на українців на своїй території.
За результатами останнього совєцького перепису у 1989 році, після століть політики тотальної русифікації, у РФ 4,4 мільйони українців не побоялися вказати свою національність.
Кожен наступний перепис свідчив дивне зникнення більш, ніж мільйона українців.
Перепис 2002 року зафіксував уже 2 942 961 українців. У 2010 українців стало вже 1,9 млн. – (1 927 988). А через десять років (крайній російський перепис 2021 року) – уже менше мільйона – 884 007.
Так без війни, епідемій кількість українців на території РФ скоротилася майже на 4 мільйони!
Вочевидь, це результат цілеспрямованої геноцидної політики, яка, на жаль, триває і надалі.
Будь-яка релігійна ідентифікація українців на території РФ через утворення єпархій українських церков заборонена. Створені після розпаду СССР українцями Росії сотні громадських організацій, товариств та спілок в усіх регіонах розгромлені, закриті рішенням суддів та силових структур.
Ще у 2010 Верховний Суд РФ ліквідував одне з найбільших об’єднань українців в Росії – Федеральну національно-культурну автономію «Українці Росії».
18 травня 2012 року Верховний Суд РФ задовільнив позов Міністерства юстиції та ліквідував загальноросійську громадську організацію «Об’єднання українців Росії».
Українці позбавлені права спілкуватися рідною мовою, задовольняти свої культурні потреби.
25 жовтня 2015 р. в Бібліотеці української літератури в Москві провели обшук і нібито виявили «націоналістичну літературу».
5 червня 2017 р. Міщанський суд Москви засудив директорку бібліотеки Наталію Шаріну до 4 років ув’язнення умовно. Менш ніж через рік бібліотеку закрили повністю.
У липні 2019 р. Генеральна прокуратура РФ визнала Світовий Конгрес Українців небажаною в Росії організацією.
28 серпня 2020 р. Омський суд ліквідував регіональну громадську організацію «Сибірський центр української культури «Сірий Клин».
У липні 2021 року у Приморському краю судовим рішенням було ліквідовано автономну некомерційну організацію «Далекосхідний український духовний культурно-просвітницький центр «Просвіта».
Росія заздалегідь готувалася до війни, відпрацьовуючи брутальну політику щодо українців на своїй території. Водночас, безборонно реалізуючи підривну діяльність через свої центри на території України. Відтак, з початком відвертої російської агресії будь-які заходи щодо припинення загарбницької війни в Росії були унеможливлені і заборонені.
Тепер, сподіваємося, одноосібної агресії не буде. Так само, як необґрунтованих претензій Росії щодо будь-якого особливого статусу на українських територіях.
Також важливим є відновлення ідентичності українців на території поневолених Росією народів, яких штучно приторочили до так званої «російської більшості». Під час розпаду Росії українці мають підтримати боротьбу за незалежність тих народів, на території яких проживають. Також мають знати, що українська Держава захистить українця в будь-якому куточку землі, де б він не проживав, особливо на територіях, які були незаконно відібрані, в місцях споконвічного компактного проживання.
Юрій Сиротюк
