Юрій Сиротюк
Давно називаю те, що твориться у світі «тихою третьою світовою». Маю на увазі війну, яка йде без оголошень. Хоча вже й не зовсім тиху. Бракує лиш піднесеного сірника до порохової вежі у тихоокеанському регіоні.
Світ завмер в тривожному очікування. Війна прийшла в місця, які мали бути оазою спокою.
Схоже перелякані всі, окрім українців. Ми вже звикли 12 років жити в цій «ненормальній нормальності». І у нас не має дороги назад. Як і союзників, які поряд стануть на полі бою.
Найголовніша цінність, яку ми здобули це – субʼєктність. А ще – повна втрата ілюзій про світопорядок. Чим менше ілюзій за спиною, тим більше надії на себе. Все в наших руках.
Байдуже, що ті, хто не переміг нас у бою, намагаються заставити нас капітулювати миром. Наше завдання вистояти, щоб до переговорів не дожив наш ворог. Не буде з ким вести переговори, не буде потреби погоджуватися на принизливі компроміси. Те, як наполегливо намагаються рятувати москів «наші союзники», свідчить наскільки погано йдуть справи на болотах.
Проте важливо, щоб москва впала і нас не завалила.
Очевидно, втрата ключового союзника (який будьмо чесними і раніше робив усе щоб ми випадково не виграли цю війну, а тепер хоче нашої пришвидшеної капітуляції) заставила Україну скорегувати плани.
Ключовою стратегією є орієнтація на власні сили.
Союзники – це завжди добре, але на полі бою ці 12 років були ми самі. Потрібна максимальна мілітаризація, «покозачення» всього дорослого населення. Потрібна зачистка усіх наслідків московської окупації, особливо в світоглядній та духовній сфері, культивування духу героїзму.
Важливою є підготовка до оборони країни, себе і своїх ближніх ще з шкільної парти. Корпуси операторів безпілотних систем (наземних, підводних і повітряних) сидять за партами першокласників і чекають вишколу.
Потрібні масова військова підготовка 18-літніх за швейцарським зразком, створення територіальної оборони з правом тримання зброї дома, створення народного резерву – Козацтва, переведення економіки на військові рейки, поетапне зниження призовного віку, здешевлення війни.
Будьмо чесними – нам передавали багато непотрібного і наддорогого мотлоху, який не виправдавує себе в умовах сучасної війни. Загалом ми знаємо що робити. Ми вміємо робити смерть ворогам у промислових масштабах. І ми це робитимемо, бо інших варіантів не має.
І памʼятаймо: «Та ж то ми на вратах Царгороду залишили залізні щити…».
