Свобода слова в Україні: оцінки, проблеми, перспективи

Круглий стіл

«Свобода слова в Україні: оцінки, проблеми, перспективи»

5 червня 2013 року

Українське національне інформаційне агентство – Укрінформ

Організатор круглого столу  –  Фонд «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва»

Запрошені до участі:

• Ірина Бекешкіна  – директор Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва»

• Діана Дуцик – заступник директора Могилянської школи журналістики

• Наталія Лігачова – шеф-редактор інтернет-сайту і журналу «Телекритика»

• Олександр Чекмишев – голова комітету «Рівність можливостей»

 Питання до обговорення:

• Довіра українців до ЗМІ: зростає чи падає? Яким ЗМІ довіряють більше – українським чи російським?

• Чи існує в Україні свобода слова?

• Події на телеканалі TVi: що про це думає населення і що –  експерти?

• Що найбільше заважає забезпеченню свободи слова в Україні?

• Хто найбільше винний у  цензурі в ЗМІ?

• Що слід зробити для забезпечення свободи слова в Україні?

Свобода слова в Україні: загальнонаціональне опитування

Загальнонаціональне опитування провели Фонд «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» разом із соціологічною службою Центру Разумкова з 17 по 22 травня 2013 року.  Було опитано 2010  респондентів віком від 18 років у всіх областях України, Києві та АР Крим за вибіркою, що репрезентує доросле населення України за основними соціально-демографічними показниками. Теоретична похибка вибірки (без урахування дизайн-ефекту) не перевищує 2,3% з імовірністю 0,95.

Опитування здійснено коштом програми Matra Посольства Королівства Нідерландів в Україні таЄвропейського  Союзу.

Для порівняння наводяться дані дослідження, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва» разом із Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) з 12 до 23 квітня 2012 року, та дослідження, проведене Фондом «Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва» разом із соціологічною службою Центру Разумкова з 10 по 15 серпня 2012 року.

• В українському суспільстві лише три соціальні інституції мають переважну довіру з боку громадян: церква (баланс довіри-недовіри становить +50%), ЗМІ України (+24.5%), Збройні сили України (+11%) та дещо переважає довіра у ставленні до громадських організацій (+3%). Усі інші соціальні інституції мають негативний баланс довіри-недовіри: Верховна Рада України (–60.5%), суди (–56%), політичні партії (–52%), уряд України (–49%), міліція (–47%), банки (–44%), прокуратура (–43;), Президент України (–43%), Конституційний суд України (–38%), Служба безпеки України (–14%), місцева влада (–5%).

• Довіра до засобам масової інформації Росії в України менша, ніж до українських ЗМІ: довіряють українським засобам масової інформації (повністю та переважно) 58% населення України, не довіряють (повністю або переважно) майже 34%, а російським ЗМІ в Україні довіряють 33%, не довіряють 46%. Довіра до російських ЗМІ істотно відрізняється у різних регіонах України: переважно довіряють російським ЗМІ у Східному регіоні (42% – довіряють, 37% -– ні), майже врівноважені довіра та недовіра у Південному регіоні (40% довіряють, 43% – ні), недовіра переважає у Центральному (31% довіряють, 47% – ні) та Західному (довіряють 17% не довіряють – 63%) регіонах.

• Довіра чи недовіра до російських ЗМІ позначається на зовнішньополітичних орієнтаціях населення: серед тих, хто повністю чи переважно не довіряє російським ЗМІ, переважає європейський вектор орієнтацій, серед тих, хто переважно довіряє російським ЗМІ, орієнтації на ЄС чи на Митний союз приблизно рівні, а от серед тих, хто повністю довіряє російським ЗМІ, явно переважає орієнтація на вступ України до митного союзу.

• Більше половини населення вважає, що в Україні існує свобода слова (10% повною мірою, і 46% – в основному існує), а 36% впевнені,що не існує (29% – в основному, не існує, і 7% – зовсім не існує). Найбільш впевненими в існуванні свободи слова в Україні є жителі Південного (67%) та Західного (58%) регіонів, а також виборці Партії регіонів (75%) та Комуністичної партії України (62%). В тому, що свобода слова відсутня в Україні впевнені жителі Центрального (42%) і Східного (38%) регіонів та виборці Всеукраїнського об’єднання «Свобода» (49%) і партії «УДАР» (47%).

• Третина населення (З2%) вважає, що у засобах масової інформації рідко представлені різні точки зору – як влади, так і опозиції (у 2012 році так вважало 29% громадян). Проте все ж переважає думка(50%), що досить часто в ЗМІ представлені обидві точки зору. Найбільше впевнені у врівноваженості різних точок зору у ЗМІ виборці Партії регіонів (63%) та Комуністичної партії України (61%), а найменше вбачають розмаїття позицій у ЗМІ виборці «Свободи», серед яких 57% вважають, що погляд опозиції представлений у ЗМІ рідко.

• В опитуванні виявилося 25% населення, які можуть приймати телеканал ТВі (Ті-Ві-Ай), найбільше – у Центральному регіоні (29%), а найменше – у Південному (19%). Ще 6% зазначили, що раніше могли приймати цей телеканал, а зараз – ні.

• Про події, що відбулися на телеканалі ТВі, знає 15% населення і ще 24% щось про це чули, а 62% – взагалі нічого не знають. Серед тих, хто хоча б щось чув про ці події, переважає точка зору (41,5%), що відбулося захоплення телеканалу, 16% думають, що «зміна власника взагалі не стосується телеглядачів», 14% сподіваються, що від зміни власника телеканал зміниться на краще, а 29% власної думки з цього приводу не мають.

• Абсолютним інформаційним лідером в інформуванні громадян України про політичні події залишається телебачення – 90% населення зазначили його серед трьох пріоритетних для себе ЗМІ, місцеві газети слугують як основне джерело політичної інформації для 37%, радіо – для 29%, Інтернет-сайти (новинні, політичні) – для 21% населення. Переважання певного виду ЗМІ залежить від віку: серед молоді до 30 років телебачення є теж головним джерелом політичної інформації (84%), проте на другому місці за значимістю – Інтернет-сайти (40%), значно більше серед молоді і тих, хто використовує як джерело політичної інформації Фейсбук (14%). Натомість молодь менше, ніж інші вікові групи, читає газети – як загальнонаціональні (14%), так і місцеві (25%). Найстарша вікова генерація, старше 60 років, теж має свої особливості у використанні ЗМІ як джерел політичної інформації: перше місце, як і в усіх вікових групах, посідає телебачення (95%), а от друге за значущістю – місцеві газети (45%), третє – радіо.

Результати опитування

Якою мірою Ви довіряєте таким соціальним інституціям?

Якою мірою Ви довіряєте засобам масової інформації України? (залежно від регіону)

Динаміка рівня довіри до засобів масової інформації України

Якою мірою Ви довіряєте засобам масової інформації Росії? (залежно від регіону)

Як Ви вважаєте, чи існує в Україні свобода слова?

Як Ви вважаєте, чи існує в Україні свобода слова? (залежно від регіону)

Як Ви вважаєте, чи існує в Україні свобода слова? (ставлення виборців різних партій)

Чи часто у засобах масової інформації представлені різні точки зору – як влади, так і опозиції – з різних суспільних проблем?(ставлення виборців різних партій)

Чи часто у засобах масової інформації представлені різні точки зору – як влади, так і опозиції – з різних суспільних проблем?

Чи можете Ви приймати телеканал ТВі (Ті-Ві-Ай)?

Чи знаєте Ви про події, що відбулися на телеканалі TВi? (залежно від регіону)

Якщо Ви знаєте про події на телеканалі TВi, як Ви до цього ставитеся?

% тих, хто хоча б щось чув про події на телеканалі TВi

З яких джерел особисто Ви переважно отримуєте інформацію про політичні події? (зазначте не більше трьох основних)

З яких джерел особисто Ви переважно отримуєте інформацію про політичні події? Вік (зазначте не більше трьох основних)

Стан свободи слова в Україні: опитування журналістів

Фонд «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» з 22 травня по 3 червня 2013 року провів опитування журналістів «Стан свободи слова в Україні». Усього було опитано 52 журналісти: 30 із Києва та 22 з інших регіонів. Опитування здійснено коштом Національного Фонду підтримки демократії (США).

• Стан свободи слова в Україні опитані журналісти оцінили в 3,8 бала за 10-бальною шкалою. Порівняно з 2012 роком оцінка стану свободи слова знизилася (в 2012 році – 4,5 бала) і відповідає рівню 2010 – 2011 років (у 2011 році – 3,7 бала, у 2010 році – 3,6 бала). У 2007 та 2009 роках експерти оцінювали стан свободи слова в 5,9 бала, а в 2005 році у 7 балів.

• При оцінці сучасного стану складових свободи слова в Україні за 5-бальною шкалою, де «1» означає вкрай поганий стан, «5» – дуже добрий, жодний показник не набрав більше ніж 3,4 бала. Найгірше оцінили економічну самодостатність медіа (1,6), незалежність діяльності журналіста від тиску власників (1,7) та незалежність медіа від важелів економічного тиску (1,8). Найвище оцінили: запит у суспільстві на вільні незалежні ЗМІ (3,4) та законодавче забезпечення свободи слова і незалежності медіа (3,3).

• Найоб’єктивнішими ЗМІ журналісти визнали: «Українську правду», «Дзеркало тижня» та «Кореспондент». Найбільш об’єктивними телеканалами було названо 5-й телеканал та TВi.

• Переважна більшість експертів вказала, що формально цензури в Україні немає, але реально вона існує.

• Серед основних чинників, які заважають забезпеченню свободи слова та преси в Україні, журналісти зазначили позицію власників ЗМІ, які використовують їх для забезпечення власних інтересів, та економічну неспроможність, збитковість ЗМІ.

• Основні загрози для свободи слова та медіа в Україні журналісти вбачають у економічній залежності ЗМІ, відсутності відповідальності за порушення їхніх прав і в перешкоджанні професійній діяльності. Загрозами, на думку журналістів, є й низька професійна солідарність і самосвідомість журналістів, а також – Партія регіонів і Віктор Янукович.

• Більшість опитаних журналістів вважає, що для забезпечення свободи слова в Україні потрібно створити громадське телебачення, дієві журналістські профспілки та усунути нинішню владу.

• Майже усі опитані журналісти знають або чули про події, які відбулися на телеканалі TВi. Щодо оцінки подій, вочевидь переважає погляд, що відбулося захоплення телеканалу.

• Відповіді журналістів розділилися майже навпіл з питання відчуття цензури в своїй роботі. Частина вказала, що вони зовсім не відчувають тиску та цензури в своїй роботі, а інша частина відповіла, що іноді відчуває незначний тиск і ситуативні прояви цензури.

• Серед тих журналістів, хто відчуває тиск та цензуру, рівною мірою були зазначені цензура з боку представників влади та редакторів і самоцензура.

• Основними темами, які найчастіше піддаються цензурі, журналісти назвали політику, критику влади та економічні теми, пов’язані із інтересами рекламодавців.

• Винними в існуванні цензури журналісти вважають власників ЗМІ та президента Янукович з його адміністрацією.

Received: from difdif (static.vega-ua.net. [85.114.202.100]) Wed, 05 Jun 2013 03:04:21 -0700 (PDT)