За день до початку виборів у Європарламент, Путін дістав можливість доступу до вух європейських виборців і вчергове виступив топ агітатором для підтримки своїх союзників і посилення розколу між політичними елітами Заходу та їхнім населенням.
Уявити Велику прес-конференцію Гітлера для світових ЗМІ, передусім Євроатлантичних, приміром, у червні 1943 року, з глибокими розмірковуваннями про прагнення Німеччини до миру, можна лиш у антиутопійному романі.
А от прес-конференція нелегітимного російського диктатора, що має ордер на арешт від Міжнародного кримінального суду в Гаазі, який виступив руйнівником світопорядку, влаштованого після ІІ Світової війни, який відповідає за щоденні жахливі злочини проти людства, на третьому році війни проти України стала можливою.
У приміщенні «Лахта-Центру» в офісі «Газпрому» у Санкт-Петербурзі 5 червня після декількох років перерв у проведені подібних заходів на фоні прапорів російської імперії та СCСР, нерукопотисканий нелегітимний російський диктатор через представників 16 країн, що представляють провідні світові інформаційні агенції, впродовж трьох з половиною годин мав можливість промивати мізки, реалізовувати російські ІПСО, впливати на рішення виборців напередодні важливих виборів.
При чому жоден з учасників так і не спромігся задати бодай найменш гострого питання.
Дати багатолітньому представнику спецслужб доступ до вух мільйонів людей з країн, які він сам називає недружніми і не задати жодного гострого питання – це, за висловом, Талейрана, «помилка, жахливіша за злочин».
Влаштувати теплу ванну, яка мала відмити образ диктатора передусім в очах світової громадськості, посилити розкол між західними елітами та виборцями, розмити правду і об’єктивну картинку дійсності в умовах, коли Путін веде тотальну підривну війну проти позицій Заходу і всередині самого Заходу – це напевно що одна з найвдаліших інформаційно-психологічних операцій, яка вдалася пристарілому диктатору за весь час свого правління.
Про що можна питати главу держави, який завжди каже неправду, при тому в дуже довірливому тоні, демонструючи свою впевненість і непотопимість та ще й таким яловим улесливим способом? Зрозуміти важко.
Навіть індійські та бразильські журналісти, лідери країн яких займають дуже слизьку позицію щодо російської агресії, бути статистами в цій моновиставі з прогнозовано негативними наслідками для глядачів відмовилися. Так само, як єгипетська сторона послалася на неможливість участі у цьому цирку у зв’язку з травмою їхнього журналіста (ніби він один на всю країну). Натомість частина великих західних агенцій не погребували донести бочку безперервно фонтануючого лайна до вух своїх співвітчизників. Важко сказати, що стало причиною такої помилки, славнозвісна російська корупція чи інші мотиви, але після хвалебного інтерв’ю Такера Карлсона це стало другою великою пробоїною в системі інформаційної безпеки Заходу, яка й так піддається щоденним ударам з боку Росії (кібератакам, поширенням фейків та мереж впливу).
І Путін цією можливість скористався. За день до виборів у Європарламент, що можуть істотно вплинути на зміну європейської політики, Путін бідкався, що європейські лідери втратили самостійність і не здатні захищати власні національні інтереси, що веде до погіршення економічного стану, а відтак і добробуту звичайних європейців. На догоду своїм хазяям з-за океану європейські лідери відмовляються, мовляв, від дешевого російського газу, а страждають прості люди. Які, на думку Путіна, можуть все змінити. Тобто очевидний намір внести розкол між європейськими елітами та суспільствами, скористатися існуючими негараздами. Таку ж політику Путін зайняв і коментуючи взаємовідносини з США. Мовляв США (читай еліти) самі себе руйнують, а це можна змінити, змінивши настрої суспільства.
Німеччина, мовляв, взагалі ніколи не була незалежною, а в її уряді ніхто не захищає національних інтересів, немає повного суверенітету. І Путін вчергове апелює до німецьких виборців. А от Італія, що не надала відповідного дозволу, мовляв, молодець і перша в черзі нормалізації відносин.
Ще одна важлива ІПСО в постановці Путіна стосувалася безпосередньо України. Мовляв, Україна в США нікого не цікавить, США цікавить виключно власна велич. В Україні американці триматимуть Зеленського максимум до наступної весни, заставивши того знизити мобілізаційний вік до 18 років і піти. Україна несе, за словами Путіна, жахливі втрати, як мінімум втричі більші за російські, які складають щомісячно приблизно 50 тисяч. На жаль, на прес-конференції не знайшлося жодного журналіста з математичними здібностями, які б порахували, що міфічні путінські підрахунки в сумі становлять за понад два роки майже півтора мільйона осіб (тобто перевищують майже наполовину загальну кількість задіяних у Силах Оборони). Або навпаки, який запитав би, чи щомісячні російські втрати. за свідченням Путіна, складають майже 17 тисяч солдат (що приблизно дорівнює нейтральним розрахункам), а відтак чи не шкода йому тих майже 400 тисяч (за його ж математикою) його громадян, яких він бездарно поклав у війні за посадки на Донбасі.
Провідні і чільні вуха інформаційних агенцій (які майже всі зовсім не випадково мали досвід роботи в Москві, знають російську мову і люблять російську культуру) були згодовані черговою порцією хуцпи, що це, мовляв, не Путін, а Захід розпочав війну. Про те, як він майже вісім років не визнавав «республік», які «виступили проти державного перевороту і яких бомбив київський режим». І ніхто не запитав, чому «визволення» Донбасу перетворилося в суцільне і тотальне знищення його міст і громадян з його боку, чому, «визволяючи» Донбас, Путін розпочав широкомасштабне вторгнення зі спроби захопити Київ і з першої в світовій історії практики ядерного тероризму (атаку і захоплення ядерних об’єктів в різних куточках України поза Донбасом). Ніхто не запитав, чому, реалізовуючи «цілі СВО», Путін передусім нищить навчальні заклади (майже 20% яких постраждали), медичну інфраструктуру (знищено понад 40%) та системи життєзабезпечення цивільних громадян.
Путін вкотре грозив, що відповість на дозвіл використовувати західну зброю по своїй території, але не в дусі Мєдвєдєва, який щоразу обіцяє ядерний Армагеддон, а плануючи в перспективі передати право на використання своєї зброї третім силам. Натякаючи не лише на хуситів та іранських проксі на Близькому Сході, а на широку мережу партнерів, руками яких дестабілізується ситуація в Африці, Азії, Тихоокеанському регіоні та Латинській Америці.
Путін, як і Гітлер, напередодні нападу на Польщу, екзальтовано, не добираючи слів, переконував, що не збирається нападати на країни НАТО. І навіть це не заставило задати відповідні питання, пригадавши йому, як він запевняв, що не нападатиме на Україну.
Загалом Путін намагався вкотре продати образ мачо, якого не підкосили санкції, мудрого керівника, який готовий до компромісу і, як виглядає, за проблеми населення західних країн переживає більше, ніж за свої. І лише біснуваті недипломатичні вислови про тупих, як стіл, представників Заходу, які несуть маячню, зійшли з глузду, видавали справжнє ставлення Путіна до країн, яких він визначив як ворогів і щодо яких веде неприховану агресію.
Ну й не зміг втриматися від традиційної згадки про Бандеру, який, сидячи в німецькому концтаборі з перших днів німецько-совєцької війни через відмову відкликати проголошення Акту відновлення Незалежності України 30 червня, все одно «нацист», а от в нових своїх німецьких партнерах – партії «Альтернатива для Німеччини» нацизму він не бачить впритул.
Загалом ця прес-конференція виглядала як гра в одні ворота з великою кількістю своїх гравців в чужій команді.
А захід, схоже, забув максиму Клаузевіца: не давати можливості ворогу руйнувати єдність між політичним проводом і нацією, особливо в умовах війни, яка, хоч і не оголошена, але йде на повну.
А ще, здається, Захід забув важливу гомерівську притчу з його «Одіссеї» Пропливаючи попри острів Сирен, які своїм солодким співом заманюють моряків і завдають їм лютої смерті, Одіссей заставив своїх моряків залити вуха воском, а себе – прив’язати до щогли. Сенс цієї притчі простий: не можна давати ворогу безперешкодного доступу до вух своїх громадян, не можна дозволяти собі вестися на його лестощі. Одіссей вижив. Важливо, щоб вижили і нащадки його європейської цивілізації. Бо за співом з острова Сирен чекає Сцілла і Харибда…
Юрій Сиротюк
