Вчорашня ніч на Майдані оголила просту річ: проти влади повстали люди, які навчилися за останні 22 роки жити й виживати без держави. Їм, цим людям, насправді від держави потрібно небагато – безпеки, справедливих податків, зрозумілих правил гри, законності та, звісно ж, свобод. Їм не потрібна влада. Вони спокійно можуть без неї. Їм краще взагалі без жодної влади, ніж із владою, що не може забезпечити атмосферу, в якій насправді вони все можуть зробити самі.
А влада, яка несе загрозу, стягує несправедливі податки, грає без правил, зруйнувала судову систему та наступає на всі можливі свободи, в таких людей викликає презирство й гнів. Властиво, те, як легко цю владу люди десакралізували на прикладі КМДА, свідчить про серйозні наміри йти до кінця у своїх протестах. Це ляпас візантійщині та владній вертикалі, зажраним “батькам”, які запропонували цим людям бандитський патерналізм, що спрацьовує з бюджетниками, люмпенами та силовиками, а от з ними – ні. Нам не потрібні ваші подачки, кості й недогризки з ваших столів. Ці люди покинули кожен свою ділянку, за допомогою якої навчилися жити й виживати, й інвестують у свою свободу самі – гроші, час, нерви, сили, пристрасть. Вони можуть усе самі.
Там, на Майдані, живе сьогодні українське суспільство небаченого рівня самоорганізації та солідарності, суспільство, з одного боку, вкрай порізнене й атомізоване – ідеологічно, мовно, культурно, релігійно й класово – а з другого – єдине у речах елементарних: нам не потрібні ваші санкції, ми нічого не будемо у вас просити, ми вас не боїмося, а все самі візьмемо і зробимо. Ось наша модель – Майдан. Ми дихаємо димом свободи, яку самі санкціонували. Політики (сучасні або потенційні), які зрозуміють, що слід виходити з цих простих принципів організації життя, будуючи майбутню країну, і врахують цей настрій, самі матимуть майбутнє.
Мимоволі вимальовується союз індивідуалістів у якійсь макабричній, дивній анархо-ліберально-націоналістичній атмосфері, яким, повторюю, потрібно небагато. Їм потрібна свобода. І кожен у гасло “Слава Україні! Героям слава” вкладає щось своє.
Майдан сьогодні – лабораторія суспільної згоди. Тут є головне, чого не мали аж настільки широкі верстви українства впродовж багатьох років. Згода. Нам не потрібен Батько. Нам не потрібен Лідер. Нам потрібна Воля. Без волі тут не буде ні реформ, ні модернізації.
Українці ставлять намети і зводять барикади від “Беркуту” для того, щоб не копати траншеї. Це також їхня воля. Ось що таке цивілізаційний вибір насправді. Ось що таке європейський образ України. Союз дніпропетровського айтішника і гуцульського пастуха, одеського математика і київського бізнесмена, львівського перекладача та кримськотатарського селянина. Союз самодостатніх.
