Ігор Лосєв
Історія російської геополітики – це історія блефу, залякування і шантажу. Перш ніж на когось напасти, Росія намагалася жертву до смерті налякати. А також прагнула залякати всіх її реальних і потенційних союзників. щоб не надавали допомогу. Так вона діє і тепер. І діє доволі успішно. Взимку 2022 року багато країн повірили, що Україна зможе чинити спротив РФ не більше кількох днів. Перший час після російського нападу Захід був приголомшений і не дуже вірив, що Україна буде стійко боротися. Американці згадували, як вони намагалися збудувати демократію в Афганістані, дали цій країні величезну кількість зброї на мільярди доларів і як усе розвалилося під час наступу талібів… Російські пропагандисти всіляко намагалися сіяти сумніви у здатності ЗСУ воювати, а українського народу – їх підтримувати.
Ті пропагандисти діяли з притаманним їм нахабством і безсоромністю. Захід не має такого нахабства, Росія в цьому сенсі є неперевершеною, бо тільки вона вміє так впевнено, натхненно і нахабно брехати.
Недаремно ж ще в ХІХ ст. російський класик Іван Тургенєв сказав: «Росіянин – найбільший і найнахабніший брехун у цілому світі».
Захід не завжди відпорний і лякається. Москва цим користається. Росіяни постійно погрожують ударами по західних столицях. Вони уявляють ситуацію як протистояння водіїв двох автівок, шо стрімко мчать одна назустріч іншій. Москалі чомусь переконані, що відверне в останню мить перед зіткненням саме Захід, а не вони. Хоча є підстави вважати, що в останній момент саме москалі продемонструють боягузтво.
Є ж історичні прецеденти. На початку 60-х років ХХ століття, коли лідер СССР Микита Хрущов спровокував Карибську кризу, коли світ був на межі ядерної війни, після того як президент США Джон Кеннеді оголосив морську блокаду острова Куба і зажадав під страхом наступу американських збройних сил негайно вивезти радянську зброю, Хрущов відступив. Захід об’єктивно набагато сильніший Росії, але російське нахабство його лякає. А саме на нахабство Москва робить ставку. Російські фашисти переконані, що вони зможуть завдати удару, а американці та європейці не зможуть, не вистачить у них сміливості.
Тому об’єктивно слабша сторона успішно тероризує сильнішу. Кремлівські агресори постійно погрожують ядерним ударом тому, що переконані, що у них вистачить сміливості кинути ядерну бомбу, а цивілізований світ не наважитися відповісти. І коли Захід починає поводитися по-іншому, в Кремлі демонструють переляк і розгубленість. Саме так було, коли нещодавно на погрози Путіна президент Франції Макрон відповів, що Франція також має ядерну зброю. До такої поведінки Заходу москалі не звикли. Вони звикли, що вони тиснуть, а Захід відступає. Виявляється, що може бути інакше…
Росія вміло грає роль мавпи з гранатою, але поступово, не в останню чергу завдяки героїзму України, західні держави перестають боятися цих ядерних дикунів і бандитів.
На жаль, чимало лідерів Європи і Америки піддаються на шантаж Москви (нині зокрема, Росія всіх залякує «експансією»).
Нинішнім провідникам цивілізованого світу бракує духовної сили Рональда Рейгана і Маргарет Тетчер, котрих Кремль навіть не намагався шантажувати, знаючи, що це безперспективно…
