Ігор Лосєв
Погляди Дональда Трампа, екс-президента і кандидата у президенти США, нам давно відомі. І нічого доброго вони Україні не обіцяють. Ми пам’ятаємо загравання цього політика з Путіним, цілковите незнання Трампом Росії та природи російського імперіалізму. Напружені взаємини були у нього з НАТО і Європейським Союзом. Нещодавно Трамп обрав собі майбутнього віце-президента, вихідця з американської провінції. Ним став 39 річний Джеймс Венс, штат Огайо. Раніше він дуже жорстко критикував Трампа і навіть ображав його, використовуючи ненормативну лексику, називаючи його «бандитом», «гівнюком», «хамом», порівнював Трампа з Гітлером. У політиці таке буває. У нас в Україні був (і, на жаль, є) такий радник офісу Президента Олексій Арестович, який також дуже знущався з Володимира Зеленського, а після того, як Арестовича взяли до президентської команди, негайно почав Зеленського оспівувати. Нещодавно Джеймс Венс заявив, що йому все одно, що буде з Україною.
Здається, що Трамп і його колега вирішили стати на шлях старого американського ізоляціонізму: покинути інші регіони нашої планети, вивести війська з Європи, заплющити очі на політичне хуліганство Москви, забути про НАТО, припинити допомогу Україні тощо.
У Кремлі про таке мріють. Заступник міністра закордонних справ РФ Рєпков заявив у телефоні, що справжньою перемогою над Заходом буде цілковите вигнання США з Європи.
Справді, тоді Європу буде перетворено на російський протекторат.
Такі поступки Москві з боку США, таке глобальне капітулянтство Вашингтону стануть сигналом для всіх диктаторів світу, що можна переходити в наступ на цивілізований світ. Активізуються аятолли в Тегерані, Китай спробує захопити Тайвань (китайські комуністи мріють знищити китайських націоналістів, що понад 70 років керують цим форпостом антикомунізму на близькому до Китаю острові). Остаточно знахабніє ракетноядерна Північна Корея.
Так, США, можливо, втомилися від обов’язків міжнародного поліціянта. Але хтось таки має виконувати ці функції, бо інакше в світі розпочнеться хаос. І слава Богу, що такий нагляд за міжнародним порядком здійснюють США, а не Росія, Китай чи Іран. Звісно, бути першою державою світу і лідером демократичної цивілізації важко. Але це дає певні переваги в бізнесі на міжнародній арені, дає можливість скрізь захищати свої економічні і політичні інтереси, впливати на всі світові процеси.
Ізоляціонізм може перетворити велику Америку на провінційну другорядну державу. І нові держави-лідери почнуть привласнювати американську спадщину в різних куточках планети. Розпочати цей процес легко, а зупинити його буде вкрай складно.
Тоді Росія, Китай, Іран цілком можуть встановити деспотичний контроль над світом. І щоб змінити цю абсолютно небажану для вільних країн ситуацію, доведеться докласти величезних зусиль, піти на велетенські витрати, на напруження всіх сил, як економічних, і воєнних.
То чи варто штовхати США на такий ризик? Політику держав визначають не прізвища їхніх президентів чи прем’єрів, а національні інтереси. Інтереси США вимагають, щоб ця країна залишалася в статусі глобальної сили.
