У фламандському тижневику «Кнакк» від 2.2.2022 надруковано аналітичний текст Йонатана Голслаха, політолога й професора з міжнародної політики Вільного університету в Брюсселі. Вже сама назва статті прозраджує головну думку автора – Путіна не слід боятися. Він прибув до Пекіну на відкриття Зимової Олімпіади. З цього приводу оприлюднено спільну російсько-китайську заяву двох тоталітарних керівників Росії та Китаю про різну «безпеку та демократію» у світі . Редакція журналу розширила тему політичного візиту до Пекіну ще таким недвозначним підзаголовком: «Що нині переживає Україна, може в далекому майбутньому грозити й Росії».
Пропонуємо вашій увазі аналітичний текст про перспективу російсько-китайських стосунків із погляду Йонатана Голслаха в українському перекладі.
Андронік Кармелюк
Йонатан Голслах – Брюссель
В ці дні Путін прилетів до Пекіну для участі у відкритті Зимових Олімпійських ігор. Він хотів заявити про тіснішу співпрацю з Китаєм, щоб Заходові чітко показати, що Росія у світі не ізольована. На Заході зросте занепокоєння через підозру, що твориться нова вісь, постає новий двополюсний світ. Проте, взаємини з Китаєм залишаються не однозначними, та й Китай ще має один – досі не вирівняний – рахунок з Росією.
Росію і Китай до зближення підштовхують різні чинники, з-поміж котрих найважливіший – спільна ворожість супроти США. До того ж, обидві країни зацікавлені в економічній співпраці. Китаю потрібні енергетика й аграрні продукти. Для Росії Китай становить необхідний ринок збуту і він має допомогти пом’якшити удари, що їх можуть завдати каральні санкції з боку Заходу. Обидві країни захищають свої авторитарні моделі влади, і вони теж зацікавлені в спільному протистоянні проти ісламського тероризму в Центральній Азії. З військового погляду, їм вигідно змусити американців тримати військовий поперечний шпагат між Європою та Азією.
Досі Китай переважно підтримував Росію в її кампанії проти України. Нещодавні морські маневри цих двох потуг разом із Іраном, стали важливим сигналом. Міністр закордонних справ Китаю Ванг Ї радив своєму колезі з Вашингтону Ентоні Блінкену, щоби США «ставилися серйозно до питань безпеки Росії». Невдовзі Китай має повідомити про нові інвестиції в російський енергетичний сектор.
Попри те, між ними не зникає недовір’я, Росія усвідомлює, що вона поступово сповзає в роль маленького братчика Пекіну. Китайська економіка нині вже в 10 разів потужніша за російську. Китай при тому дедалі глибше втручається у т.зв. сферу впливів Росії. Китай також знає, як до Росії можна придобрюватися. Навіть не протестує, коли Росія спрямовує своїх солдатів до Казахстану, чи Таджикистану, так довго лиш як вона інформує Китай про свої плани. Натомість, росіяни бачать, як вплив Китаю в їхній безпосередній близькості стає незворотнім.
Росіяни поділені в поглядах про розвиток їхніх взаємин. Дехто підтримує близьке партнерство з Пекіном з перспективою утворення авторитарного союзу проти Заходу. Їхні стратеги вважають, що Росія не повинна стати залежною від Китаю. Офіційний курс Кремля ще далі полягає в тому, щоб показати себе жорсткою євразійською потугою. Вона вимагає трактувати її як надпотугу, і водночас прагне забезпечити для Росії центральну позицію між Сходом та Заходом. Оскільки це вимагає тіснішої співпраці з Китаєм, вона буде остерігатися, щоб не стати повністю залежною від тієї країни. Атомне відлякування має гарантувати її суверенітет на тривалий час.
Москва не зовсім сліпа, щоб не бачити в китайських підручниках історії факти, як цар Ніколай ІІ в 19-му столітті з допомогою угоди в Айгні та Пекіні привласнив 1,5 млн квадратних км китайської території. Манджурія, Монголія та значні території в Центральній Азії Російська імперія загарбала й анексувала від ослабленого царства Ціня. Китайське століття національного приниження має болючий російський вимір.
Нещодавно проф. Фенг Юсунь з університету Фудан, що в Шангаї, пропонував в одній статті нарешті виправити ці нерівні угоди. Його колега ЦіньЧаньрун від університету Ренмінь, що в Пекіні, у своєму інтерв’ю висловився чіткіше: «Дехто закликає нині, що ми не повинні забувати, як росіяни ограбили наших предків. Це історичний факт, але дбаймо тепер передусім про те, щоб нам не забрали знову нашу землю, а втрати наших предків ми таки полагодимо пізніше».
У Кремлі ці тексти напевно також прочитали, і вони не можуть позбутися жахливої думки про те: що нині загрожує Україні, в майбутньому чекатиме і їх. Тоді, коли Китай стане ще могутнішим.
Йонатан Голслах – Jonаthan Holslach: народжений 1981 р. у Бельгії, професор, автор і політичний радник, викладає історію дипломатії, предмети з міжнародної політики і безпеки у Вільному університеті в Брюсселі. Він читає також лекції з геополітики в різних оборонних академіях в Європі та в Оборонному коледжі НАТО.
Автор кількох авторитетних публікацій, серед них – глибинного дослідження на особливо актуальну тему п.н. «Сила Раю. Як Європа може бути попереду в ХХІ азійському столітті», вона появилася українською мовою у Видавництві ТЕМПОРА, Київ 2016. (а.к.)
Андронік Кармелюк
